ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 серпня 2011 року 11:30 справа № 2а-9446/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Обухівської районної державної адміністрації Київської області
третя особа ОСОБА_2
про визнання розпорядження нечинним в частині та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: Сергеєва Ю.М.,
від третьої особи: не з'явився.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання розпорядження нечинним в частині та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги з урахуванням уточнень та доповнень обґрунтовано тим, що Обухівської районної державної адміністрації Київської області видано розпорядження № 170 від 16 березня 2004 року з перевищенням наданих законом повноважень. Позивач, також вважає, що зазначене розпорядження прийнято без належного оформлення землевпорядної документації.
Представником відповідача в судових засіданнях надано усні та письмові заперечення проти позовних вимог.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, однак про час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Пунктом 2 розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 16 березня 2004 року № 170 «Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок у власність та виготовлення державних актів на землю громадянам -членам садівницького товариства «Левада», розташованого та території Великодимерської сільської ради.
Позивач вважає, що дане розпорядження видано з перевищенням владних повноважень, оскільки земельна ділянка яку передано у власність ОСОБА_2 не перебуває у державній власності, а перебуває у приватній власності позивача, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю № 2638 від 15 серпня 2003 року виданого Старобезрадичівською сільською радою. Крім того, земельна ділянка у користування ОСОБА_2 не передавалась, оскільки вона не вилучалась з користування позивача.
Однак, суд не може погодитись з доводами позивача про протиправність винесеного розпорядження № 170 від 16 березня 2004 року з таких підстав.
Обухівською районною державною адміністрацією 26 листопада 2003 року видано розпорядження № 641 «Про надання дозволу на розробку технічної документації по передачі в приватну власність земельних ділянок громадянам членам садового товариства «Левада»розташованого в межах Старобезрадичівської та Великодмитровецької сільських рад». Зазначене розпорядження видано на підставі заяви заступника голови садового товариства «Левада»від 29 жовтня 2003 року № 12.
Даним розпорядженням надано дозвіл на розробку технічної документації по передачі земельних ділянок в приватну власність членам садового товариства «Левада»для ведення садівництва у відповідності із затвердженим генеральним планом садового товариства розташованого на державних землях в адміністративних межах Старобезрадичівської та Великодмитровецької сільських рад, а також доручено землепідрядній організації розробити технічну документацію для погодження та затвердження її у встановленому законом порядку.
Обухівською районною державною адміністрацією 16 березня 2004 року видано розпорядження № 170 «Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок у власність та виготовлення державних актів на землю громадянам-членам садівницького товариства «Левада», розташованого та території Великодмитровецької сільської ради».
Як зазначає представник відповідача, технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки виготовлена землевпорядною організацією, яка має ліцензію на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт проведено ПП «Фокус-2002».
Членство ОСОБА_2 в садівницькому товаристві «Левада»підтверджується списком членів даного товариства та списком бажаючих приватизувати земельні ділянки поданим до Обухівської районної державної адміністрації заступником голови садівницького товариства «Левада»Розданим М.І. разом із заявою від 29 жовтня 2003 року № 12.
Суд звертає увагу на наступне. Рішенням виконавчого комітету Київської обласної народних депутатів від 26 липня 1988 року передбачено, що спірні земельні ділянки разом з іншими земельними ділянками передано у безстрокове користування для організації колективного саду Міністерства внутрішніх справ УРСР на основі якого в подальшому створено садівницьке товариство «Левада».
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, земельні ділянки № 1-56 знаходяться в адміністративних межах Великодмитровецької сільської ради, а не в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради.
Тобто, державний акт Старобезрадичівської сільської ради на право приватної власності на землю видано ОСОБА_1 з перевищенням владних повноважень, наданих сільській раді Земельним кодексом України.
Пунктом «а»частини 1 статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що сільська рада розпоряджається землями територіальних громад.
Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушується права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд приходить до висновку, що виданий Старобезрадичівською сільською радою державний акт є неправомірний, а розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 170 від 16 березня 2004 року винесено в межах наданих повноважень.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та визнання їх такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.М. Клименчук