Справа № 22-ц-1080/11 Головуючий у 1 інстанції: Савуляк
Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
29 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.
з участю секретаря Балюк О.С.
та з участю сторін, представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ДП „Львіввугілля” в особі шахти „Лісова”, третя особа директор шахти „Лісова” Дрік Ігор Григорович про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,-
встановила:
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ДП „Львіввугілля” про визнання незаконним наказу № 98 від 26.02.2010 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани і позбавлення його 100 % премії за лютий 2010 року, про скасування наказу № 258 від 31.05.2010 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани і позбавлення його 100 % премії за травень 2010 року, наказу № 52-к про звільнення на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в розмірі 15 000 грн.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 03.11.2010 року у вимогах ОСОБА_3 до ДП „Львіввугілля” в особі шахти „Лісова”, третя особа директор шахти „Лісова” Дрік Ігор Григорович про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач.
В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вважає, зокрема, що суд не взяв до уваги, що вид дисциплінарного стягнення повинен відповідати ступеню провини і тяжкості допущеного порушення. Разом з тим, будь-якого порушення трудової дисципліни, яке було б підставою для його звільнення з роботи по п.3 ст.40 КЗпП України та притягнення до дисциплінарної відповідальності, не вчиняв. В тексті наказу про звільнення з роботи відсутні посилання на вчинення конкретних порушень, які є приводом для звільнення. Адміністрація шахти безпідставно вказала у своєму поданні профкому, що 08.06.2010 року він самовільно поїхав в шахту, оскільки у положенні „Про нарядну систему шахти” нічого не йдеться про обов”язкове отримання наряду для спуску в шахту. Крім цього, наказом № 258 від 31.05.2010 року його притягнуто до дисциплінарної відповідальності в період його тимчасової непрацездатності. Суд також не взяв до уваги, що згідно п.1.8 Положення про преміювання працівників ДП „Шахта „Лісова” належної премії позбавляються працівники тільки у випадку виробничих упущень в роботі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом установлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 12.11.2004 року, з 26.05.2005 року переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем на шахті.
Судом також установлено, що наказом № 258 від 31.05.2010 року за невиконання наряду згідно «Інструкції електрослюсаря підземного»пп.3.1 ОСОБА_3 оголошено догану і позбавлено 100 % та травень 2010 року (а.с.22).
Відповідно до положень ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяці з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв”язку з тимчасовою непрацездатністю.
Як убачається з матеріалів справи позивач з 29.05.2010 року до 04.06.2010 року перебував на стаціонарному лікуванні, що стверджується листком непрацездатності серія АВД № 274552 (а.с.182). За таких обставин колегія суддів вважає, що наказ № 258 від 31.05.2010 року про оголошення ОСОБА_3 догани і позбавлення його 100 % премії за травень 2010 року, як такий, що винесений в період тимчасової непрацездатності позивача, є незаконним, оскільки відповідачем не додержано передбачені ст.148 КЗпП України правила застосування дисциплінарного стягнення. А тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволенні цієї вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу № 98 від 26.02.2010 року ОСОБА_3 оголошено догану і позбавлено премії 100% за лютий 2010 року за порушення внутрішнього трудового розпорядку і «Інструкції електрослюсаря підземного” (а.с.2).
Відповідно до положень п.1.8.6 Інструкції з охорони праці № 4 для підземного електрослюсаря робітник зобов»язаний дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог виробничої дисципліни та нарядної системи.
Згідно з п.10 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників шахти «Лісова»працівники зобов»язані, зокрема, дотримуватись вимог по охороні праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони, передбачених відповідними правилами та інструкціями.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання незаконним зазначеного наказу про накладення дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції вірно виходив із доведеності факту перебування позивача на робочому місці 12 і 13 лютого 2010 року без індивідуального головного світильника та саморятівника, що стверджується доповідною головного інженера шахти ОСОБА_5 (а.с.35) та викладені обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні, що є підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності
З матеріалів справи також убачається, що наказом по шахті № 52-к від 22.06.2010 року ОСОБА_3 звільнений з роботи з 21.06.2010 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов»язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, за п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.17).
За п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що після застосування до позивача стягнення 26.02.2010 року, він 08.06.2010 року знову допустив порушення трудової дисципліни, а саме без отримання наряду самовільно спустився в шахту.
На підприємстві діє Положення про нарядну систему на шахті, відповідно до п.2.6, якого гірничі майстри, майстри, майстри-підривники, електрослюсарі, монтажники, наладчики та інші відповідальні виконавці робіт отримують наряд в письмовій формі.
Відповідно до п.1.8.8. Інструкції з охорони праці № 4 для підземного електрослюсаря робітник повинен виконувати тільки роботу, яка передбачена змінним завданням (нарядом), а у разі зміни виробничої обстановки на протязі зміни -виконувати вказану керівником роботу.
Доводи апеляційної скарги по те, що спуск в шахту за відсутності наряду не є порушенням, необґрунтовані, оскільки відповідно до п.1.8.8. Інструкції з охорони праці № 4 для підземного електрослюсаря робітник повинен виконувати тільки роботу, яка передбачена змінним завданням (нарядом). Однак відповідно до даних книги нарядів 08.06.2010 року позивачу в цей день наряд не видавався (а.с.63).
При цьому судом враховано ступінь тяжкості проступків, обставини за яких вони вчинялися, зокрема, те, що вони вчинялися позивачем на підземних роботах в шахті, де існує реальна загроза для життя і здоров»я людей, те, що роботи, які виконує електрослюсар, входять до переліку робіт підвищеної небезпеки, що відповідає вимогам ч.3 ст.149 КЗпП України.
Відсутність у наказі посилання на вчинення конкретних проступків, що стали приводом для звільнення, сама по собі не є підставою для поновлення на роботі, оскільки, судом першої інстанції встановлено факт систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов”язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Покликання апелянта на те, що при оголошенні догани відповідачем безпідставно позбавлено його 100 % за лютий 2010 року, оскільки порушення, за які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності не впливали на хід виробництва, не заслуговують на увагу, оскільки п.1.8 Положення про преміювання працівників ВП «Шахта «Лісова»ДП «Львіввугілля»передбачено, що до виробничих упущень, за які працівника позбавляються належної премії повністю або частково, відносяться порушення, які безпосередньо впливають на хід виробництва, якими є зокрема порушення технологічного процесу, недоброякісне виконання роботи з вини працівника, порушення правил технічної експлуатації, техніки безпеки, технологічних інструкцій та ін.
Колегія суддів також прийшла до висновку, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не довів її спричинення.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання незаконними наказів № 98 від 26.02.2010 року, № 52-к від 22.06.2010 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Разом з тим в наказі № 52-к від 22.06.2010 року слід змінити дату звільнення ОСОБА_3 з роботи з 21.06.2010 року на 22.06.2010 року, оскільки як установлено судом 21.06.2010 року позивач працював, згода на його звільнення надана Львівською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості 22.06.2010 року (а.с.55-56).
Відповідно до ст.88 ЦПК України у зв”язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу, які документально підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 300 грн.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1,2, 309ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського Львівської області від 03 листопада 2010 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу № 258 від 31 травня 2010 року скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким наказ № 258 від 31 травня 2010 року про оголошення ОСОБА_3 догани і позбавлення його 100 % премії за травень 2010 року скасувати. Змінити в наказі № 52-к від 22.06.2010 року дату звільнення ОСОБА_3 з роботи з 21 червня 2010 року на 22 червня 2010 року.
У решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ДП „Львіввугілля” в особі шахти „Лісова” на користь ОСОБА_3 300 грн. витрат на правову допомогу.
Стягнути з ДП „Львіввугілля” в особі шахти „Лісова” в доход держави 51 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: