Справа № 22-ц-508/11 Головуючий у 1 інстанції: Адамович
Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
29 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.
з участю секретаря Балюк О.С.
з участю представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,
голови ЖБК „Мрія” Назарчука І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданої в інтересах ОСОБА_2, на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05.02.2010 року,-
встановив:
ОСОБА_2 у січні 2005 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна. Уточнивши позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на 2/3 ідеальних частини паєнагромадження ОСОБА_5 у ЖБК »Мрія»за період з 05.01.1992 року по 16.06.1998 року. Позивачка мотивувала свої вимоги тим, що з 27.04.1991 року перебувала у шлюбі з відповідачем. З метою будівництва для сім”ї двокімнатної квартири 05.01.1992 року ними було укладено угоду із ЖБК „Мрія”. З 1992 року по 1998 рік вони сплачували пайові внески, які є спільним майном подружжя. Враховуючи інтереси дитини, просить відступити від засад рівності часток подружжя в паєнагромадженні.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05.02.2010 року у позовних вимогах ОСОБА_2 -визнати за нею право власності на 2/3 ідеальних частини паєнагромадження ОСОБА_5 у житловому будівельному кооперативі «Мрія»за період з 05.01.1992 року по 16.06.1998 року та стягненні судових витрат у справі з ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач.
В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, суд не взяв до уваги, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, є їх спільним майном і до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Районним судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували з 27.04.1991 року у шлюбі, який розірвано на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16.06.1998 року, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (т.1,а.с.5).
05.01.1992 року сторони уклали угоду з ЖБК «Мрія»при Сокальській міській раді про будівництво для їх сім»ї двокімнатної квартири по АДРЕСА_1. Зазначений житловий будинок ЖБК «Мрія» в експлуатацію не зданий, що стверджується довідкою Сокальської райдержадміністрації від 05.02.2010 року (т.2, а.с.46).
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивач у заявлених позовних вимогах не ставить вимог про виплату грошової компенсації, а відповідно до роз»ясень, викладених у п.є ч.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18.09.1987 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», якщо будівництво будинку ЖБК не закінчено, до одного з подружжя, який є членом кооперативу, можуть бути заявлені вимоги про виплату грошової компенсації на відшкодування належної іншому з подружжя частки в паєнагромадженні.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім”ю 1969 р. майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до роз”яснень викладених у ч.6 п.а постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18.09.1987 року „Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи” пай внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.
Судом установлено, що після вступу ОСОБА_5 в члени ЖБК „Мрія”, сторони перебуваючи у шлюбі у період 1992 -1996 р.р. сплачували пайові внески за квартиру, що стверджується наявними в матеріалах справи квитанціями на ім”я ОСОБА_5 (т.1,а.с.169-177). Загальний розмір паєнагромадження, внесеного сторонами в ЖБК у зазначений період становив 96 314 000 карбованців, що стверджується наявними у справі розрахунками відповідача та голови ЖБК „Мрія”.
Оскільки пай внесено у період сумісного проживання сторін, за рахунок спільних коштів, що не заперечує відповідач, такий є спільною сумісною власністю сторін.
Відповідно до положень ст.11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачем заявлено вимоги про визначення ідеальної частки у паєнагромадженні. Враховуючи, що будинок ЖБК „Мрія” по АДРЕСА_1 в експлуатацію не зданий, колегія суддів приходить до висновку, що позивач вправі ставити питання про визначення частки в паєнагромадженні.
Однак вимоги позивачки про відступлення від засади рівності часток подружжя при визначенні ідеальної частки у паєнагромадженні, яке є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, не підлягають до задоволення, оскільки нею не надано достатніх доказів для збільшення її частки.
З наведених підстав рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення, яким позов задовольнити частково, виходячи з рівності часток сторін у паєнагромадженні.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309 ч.1 п.4, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, поданої інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05.02.2010 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково, визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ ідеальну частину паєнагромадження ОСОБА_5 у Житлово-будівельному кооперативі „Мрія”, внесеного за період з 05 січня 1992 року по 16 червня 1998 року. У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 в доход держави 51,00 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: