Справа № 22-ц-1294/11 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.
Категорія: 57 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
14 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді -Цяцяка Р.П.,
суддів: Курій Н.М., Мацея М.М.,
за секретаря Панчука І.С.,
з участю ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа - Львівське комунальне підприємство «За замком»про скасування розпорядження та висновку,
встановила:
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа: ЛКП «За замком», уточнивши в судовому засіданні позовні вимоги, про скасування розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 975 від 26.09.2008 року «Про демонтаж самовільно збудованого сараю та вбиральні на АДРЕСА_1».
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що підставою для прийняття рішення про демонтаж споруд є висновок судової будівельно-технічної експертизи № 69 від 30.05.2007 року, складений ТзОВ «Гал-Світ»експертом ОСОБА_4 у справі, яка знаходилась в провадженні Личаківського районного суду м. Львова за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, треті особи: ЛКП «За замком», ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом. Питання, які ставились на проведення судової будівельно-технічної експертизи у цій справі, не були призначені для з'ясування питання про відповідність будівельним нормам самовільно збудованих споруд по АДРЕСА_1, а отже, відповідач не може посилатись на такий висновок як на підставу для прийняття рішення про демонтаж.
Личаківський районний суд м.Львова 08 листопада 2010 року ухвалив рішення про відмову в означеному вище позові.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2, інтереси якого представляє на підставі довіреності ОСОБА_3 (а.с. 40).
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, безпідставним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом помилково взято до уваги та покладено в основу рішення висновок судової будівельно-технічної експертизи № 69 від 30.05.2007 року, оскільки зазначений висновок був здійснений для розгляду іншої судової справи.
Апелянт вважає, що хибними є висновки суду першої інстанції, що під час прийняття оскаржуваного розпорядження № 975 досліджено пакет інших документів, тому судом безпідставно встановлено, що розпорядження № 975 є законним та правомірним.
Апелянт ставить питання по скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Апелянт та його представник ОСОБА_3 в судововому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явивились, про час і місце його проведення повідомлені відповідно до вимог ст.74 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи до початку судового засідання не подали.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відмовляючи в позовних вимогах, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскаржуване розпорядження прийнято Личаківською районною адміністрацією в межах її повноважень, з дотриманням відповідної процедури. Своє рішення суд мотивував наступним.
Судом встановлено, що розпорядженням Личаківської районної адміністрації м.Львова № 1495 від 21.12.2000 року (а.с.56) змінено договір житлового найму, та дозволено ОСОБА_2 із сім'єю ( 7 осіб ) проживати в АДРЕСА_1, у зв'язку із смертю основного квартиронаймача - його батька ОСОБА_7 (а.с. 51).
Відповідно до довідки про склад сім'ї та прописку ОСОБА_2 з сім'єю зареєстровані та проживають за вище зазначеною адресою (а.с.74).
Згідно з планом присадибної ділянки на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 поряд з іншими спорудами розташовані сарай та вбиральня (а.с.64).
26 вересня 2008 року Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради винесено розпорядження № 975 «Про демонтаж самовільно збудованого сараю та вбиральні на АДРЕСА_1», відповідно до якого затверджено висновок міжвідомчої комісії (протокол №5-27 §25 від 19.08.08р.) про демонтаж самовільно збудованого сараю (літ. «В») та вбиральні на АДРЕСА_1, оскільки будівлі збудовані з порушенням п. 3.25а *ДБН 360-92*, та було зобов'язано ОСОБА_2 в місячний термін з дня отримання розпорядження за власні кошти демонтувати самовільно збудований сарай та вбиральню (а.с.52,54).
Суд першої інстанції врахував, що факт здійснення ОСОБА_2 самочинного будівництва позивач не оспорював. Цей факт також об'єктивно підтверджений іншими матеріалами справи - рішенням суду від 03.07.2008 року, яке набрало законної сили; постановою у справі про адміністративне правопорушення № 358 від 27.06.2006 року, згідно з якою ОСОБА_2 визнано винним за ст. 97 КУпАП - самовільне будівництво споруд та накладено стягнення у виді штрафу (а.с.55, 65-66).
Крім того, листом Личаківської районної адміністрації № 11/к - 1592/1 від 12.09.2008 року ОСОБА_2 повідомлено, що відповідно до висновку № 69 від 30.05.07р. судової будівельно-технічної експертизи господарські будівлі збудовані з порушенням п. 3.25а *ДБН 360-92*, з урахуванням чого міжвідомчою комісією прийнято висновок про те, що самовільно збудований сарай та вбиральня по АДРЕСА_1 підлягають демонтажу. (а.с.6).
Згідно з висновком № 69 судової будівельно-технічної експертизи від 30.05.07р. (а.с.8-18) встановлено, що господарські споруди власника квартири № 2 будинку АДРЕСА_1 збудовані з порушенням норм ДБН 360-92*. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, а саме п, 3.25а. Даний факт встановлений в ході дослідження, проведеного експертом. Враховуючи, що висновок проводився у іншій цивільній справі, та експерт надавав відповідь виключно на запитання поставлені судом, то очевидним є те, що експерт не описував детально про проведені ним виміри між житловими будинками та господарськими спорудами.
Відповідно до п. 3.25а ДБН 360-92*. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.
Аналізуючи наведені вище докази, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що відповідач на час прийняття розпорядження правомірно використав дослідження, наведені у висновку експерта, оскільки будь-які інші докази на спростування факту порушення ДБН були відсутні.
Судом також встановлено, що на засіданні міжвідомчої комісії в Личаківському районі 19.08.08р., на підставі якого приймалося розпорядження № 975, було досліджено пакет інших документів, з огляду на які зроблено висновок про демонтаж: акт ЛКП «За замком»від 24.02.10р.про факт самовільного будівництва, постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 97 КУпАП від 27.06.06р., повідомлення Личаківського РВ від 29.06.06р. про факт здійснення будівництва без погодження пожежної охорони, з приводу чого позивачу вручено припис (а.с.53-55,60-63).
Ураховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що висновки районного суду відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає неспроможними, оскільки в рішенні суд першої інстанції детально дослідив та проаналізував зазначений вище висновок № 69 судової будівельно-технічної експертизи від 30.05.07р. та дав оцінку йому як одному із письмових доказів, а відмову в позові мотивував відсутністю доказів зі сторони позивача на підтвердження дотримання позивачем державних будівельних норм при будівництві спірних сараю та вбиральні.
Інші доводи скарги не ґрунтуються на доказах і спростовуються висновками суду.
У відповідності зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а також не може бути скасоване правильне, по суті, і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.
Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п. 1 ч. 1 ст. 312, п.4 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: