ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 серпня 2011 року 12:14 № 2а-5963/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Крушеніцького В.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення № 000340700/0 від 14.04.2011 року
за участю представників сторін:
від позивача: Пінтов В.В., Євсєєва Н.В.,
від відповідача: Пальчик А.М., Зурушов У.С.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвагон»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 000340700/0 від 14.04.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 181 106,00грн. Представника позивача зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що порушує права позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Представником відповідача у судовому засіданні надано письмові та усні заперечення проти позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державною податковою інспекцією у Святошинському м. Києва проведено невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За результатами проведеної перевірки складено акт від 29 березня 2011 року № 29/07-207/32111827 та встановлено порушення: п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Проведеною перевіркою також встановлено, що ТОВ «Спецвагон»завищення заявленої суму бюджетного відшкодування в розмірі 2 181 106,00грн., в тому числі у сумі 59800грн. за червень 2010 року, у сумі 426466грн. за липень 2010 року, у сумі 272083грн. за серпень 2010 року, у сумі 226537грн. за жовтень 2010 року, у сумі 265123грн. за грудень 2010 року, у сумі 931097грн. за січень 2011 року.
На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1»від 11 квітня 2011 року № 0000340700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2181106,00грн.
Не погоджуючись з зазначеним висновком акту перевірки позивачем подано до податкового органу заперечення. Як зазначено представником позивача та не заперечується представником відповідача, заперечення розглянуто в приміщенні податкового органу, однак письмової відповіді не надано.
Представниками відповідача в судовому засіданні зазначено, що його дії відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Суд не може погодитися з твердженнями відповідача про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, підприємство подає декларацію до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
В зв'язку з чим ТОВ «Спецвагон»подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, січень 2011 року, якими визначено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Спецвагон»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Актом перевірки від 10 вересня 2010 року № 27/07-207/32111827 підтверджено відображене ТОВ «Спецвагон»у декларації за травень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 518811,00грн., у декларації за червень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 59800,00грн.
Актом перевірки від 27 вересня 2010 року № 35/07-207/32111827 підтверджено відображене ТОВ «Спецвагон»у декларації за липень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 426466,00грн.
Актом перевірки від 12 листопада 2010 року № 45/07-207/32111827 підтверджено відображене ТОВ «Спецвагон»у декларації за серпень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 272083,00грн.
Актом перевірки від 24 січня 2011 року № 4/07-208/32111827 підтверджено відображення у декларації за жовтень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 226537,00грн.
Актом перевірки від 28 лютого 2011 року № 16/07-207/32111827 підтверджено відображене ТОВ «Спецвагон»у декларації за січень 2011 року бюджетне відшкодування у сумі 931097,00грн.
Однак, не зважаючи на вищезазначені акти перевірок, яким підтверджено відображене ТОВ «Спецвагон»у деклараціях бюджетне відшкодування, податковим органом проведено повторну невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за червень, липень, серпень, жовтень, грудень 2010 року, січень 2011 року, якою встановлено: порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ТОВ «Спецвагон»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 2181106,00грн., в тому числі у сумі 59800грн за червень 2010 року, у сумі 426466грн. за липень 2010 року, у сумі 272083грн. за серпень 2010 року, у сумі 226537грн. за жовтень 2010 року, у сумі 265123грн. за грудень 2010 року, у сумі 931097грн. за січень 2011 року.
Суд не може погодитись з податковим органом щодо встановленого порушення. Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного Закон визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано умови для отримання податкового кредиту, а саме: належним чином виписані податкові декларації за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2010 року та січень 2011 року, а також митні декларації та платіжні доручення (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи). Тобто, зазначене свідчить про те, що позивачем виконано всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування та дотримано норм Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено вичерпний перелік умов, які надають право платнику податку формувати та отримувати суми бюджетного відшкодування.
А оскільки відповідачем спочатку підтверджено суми бюджетного відшкодування, а потім це спростовано, суд вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, а саме Закону України «Про податок на додану вартість».
Така ж позиція Вищого адміністративного суду України, яка викладена в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».
За наведених обставин та аналізу правових норм, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000340700/0 від 14 квітня 2011 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.М. Клименчук