ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
08 серпня 2011 року 13:43 № 2а-8340/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РосУкр-Метал"
до Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва
про скасування повідомлення - рішення № 002412310/0 від 22.10.2011 року
Товариство з обмеженою відповідальністю " РосУкр-Метал " (надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (надалі -відповідач, податкова) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0002412310/0 від 22 жовтня 2010 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товар, поставлений ТОВ «ІНТЕРМЕТАЛ».
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечував, зазначив, що ТОВ “РосУкр-Метал”були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагенту позивача - ТОВ «ІНТЕРМЕТАЛ»за поставку металобрухту згідно з податковими накладними, виданими ТОВ «ІНТЕРМЕТАЛ», тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між ТОВ “РосУкр-Метал” та ТОВ “ІНТЕРМЕТАЛ” не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “РосУкр-Метал” з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01 травня 2010 року по 31 травня 2010 року.
З результатами перевірки складений акт № 198/23-50/35316638 від 05 жовтня 2010 року (далі -Акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97 ВР від 03.04.1997 р. зі змінами і доповненнями (далі -Закон).
На підставі висновків Акту складено податкове повідомлення-рішення № 0002412310/0 від 22 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 218 393,00 грн., з яких за основним платежем -145 595,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -72 798,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки висновок податкового органу базується на припущеннях щодо фіктивності господарських операцій між ТОВ «РосУкр-Метал»та ТОВ «ІНТЕРМЕТАЛ»за перевіряємий період, оскільки останнім не було подано податкової декларації, в якій би повинно було бути зазначено податкове зобов'язання з ПДВ ТОВ “ІНТЕРМЕТАЛ”, що виникло внаслідок продажу товарів та послуг позивачу.
Відповідач вважає, що відсутність такої декларації, а відтак відсутність задекларованих сум податкового зобов'язання з ПДВ контрагента позивача свідчить про безтоварність та фіктивність господарської операції.
Проте, суд вважає такі висновки податкового органу безпідставними з огляду на наступне.
Між ТОВ «РосУкр-Метал»(покупець) та ТОВ “ІНТЕРМЕТАЛ” (продавець) було укладено господарський договір № 100104-2 від 04 січня 2010 року, згідно якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів.
Також, між вище зазначеними товариствами було укладено договір № 1001-05 від 05 січня 2010 року, предметом якого є переробка (сортування, нарізка, пресування) ТОВ «ІНТЕРМЕТАЛ»за винагороду металолому, який належить ТОВ «РосУкр-Метал».
На підтвердження виконання договорів представником позивача було долучено податкові накладні та виписки з банку.
Документи оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб.
Суд не бере до уваги доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій між ТОВ «РосУкр-Метал»та ТОВ «ІНТЕРМЕТАЛ»за перевіряє мий період по вказаних вище договорах, та звертає увагу на наступне.
Спеціальним законом, який визначав, на момент здійснення згаданих господарських операцій, платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями (надалі -Закон).
Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
В даному випадку, видані та зазначені вище податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого відповідач не заперечує.
Також, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.
З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується: реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ в ціні товару, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, суд вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит.
Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.
Також, суд вважає за доцільне зазначити, що єдиним аргументом на підтвердження доводів податкового органу про фіктивність господарських операцій між ТОВ «РосУкр-Метал»та ТОВ «ІНТЕРМЕТАЛ» є відсутність визначення податкового зобов'язання з ПДВ останнього по відношенню до податкового кредиту позивача за травень 2010 року, що саме по собі є недостатнім для можливості стверджувати про безтоварність таких операцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення сум податкового кредиту позивача за оплату товарів та послуг у зв'язку із виконанням господарських договорів, укладених з його контрагентом.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст.124 Конституції України, Законам Україн “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0002412310/0 від 22 жовтня 2010 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 12 серпня 2011р.