Справа № 22-ц-1499/11 Головуючий у 1 інстанції: Борейко С. В.
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
21 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Петрички П.Ф., Бойко С.М.
при секретарі: Качмар М.Я.
з участю: представників: ВАТ “Страхове Товариство “Гарантія” -Ікавого М.Р., ВАТ КБ “Надра” -Зданкевича О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 07 грудня 2010 року,
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2010 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого Акціонерного товариства “Страхове Товариство “Гарантія”, Відкритого Акціонерного Товариства комерційний банк “Надра” про припинення зобов'язання та зобов'язання виконання договору страхування передано для розгляду по суті у Шевченківський районний суд м. Києва.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_4. В апеляційній скарзі зазначає, що суд не врахував того, що спір виник з приводу невиконання договору страхування наземного транспорту, ці правовідносини регулюються Законом України “Про захист прав споживачів'. Вважає, що він є споживачем послуг страховика, подав позов у відповідності до вимог ч.5 ст. 110 ЦПК України до Сихівського районного суду м. Львова за зареєстрованим місцем свого проживання, а тому суд безпідставно задовольнив клопотання відповідача та передав дану справу на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва за місцем знаходження відповідача - ВАТ КБ “Надра”.
Просить ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 07 грудня 2010 року скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та передаючи справу для розгляду в Шевченківський районний суд м. Києва, місцевий суд виходив з того, що належним відповідачем у справі може бути лише юридична особа, а не її відокремлений підрозділ -філія банку, а саме -Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Надра”, яке знаходиться за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема,15.
Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не грунтується на матеріалах справи і вимогах закону.
Відповідно до вимог ч.1 п.2 ст.116 ЦПК України суд передає справу на розгляд до іншого суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.
Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач -це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та , на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
З матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2008 року на виконання кредитного договору №204/МБ-45 від 13 серпня 2008 року та договору застави від 13 серпня 2008 року між позивачем, як страхувальником, з одного боку та ВАТ “Страхове Товариство “Гарантія”, як страховиком, було укладено договір страхування наземного транспорту № 5-1589/08.010, а 30.07.2009 року, тобто під час терміну дії згаданого договору, стався страховий випадок - невстановлена особа заволоділа автомобілем марки “ВМW Х5”, проте страховик листом №679 від 28.05.2010 року відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.
І саме з приводу цих відносин між позивачем та відповідачем ВАТ “Страхове Товариство “Гарантія” виник спір.
Відтак, передача даної справи на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва за місцем знаходження відповідача ВАТ КБ “Надра” є невірним.
Однак, так як правовідносини, що виникають з договорів страхування регулюються спеціальним законодавством (Законом України “Про страхування”, главою 67 ЦК України), то Закон України “Про захист прав споживачів'і, зокрема, його положення щодо визначення підсудності спору за місцем проживання споживача, як стверджує апелянт, не можуть застосовуватись.
Відповідно до положень ч.7 ст.110 ЦПК України позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.
Матеріалами справи стверджується, що позов виник з діяльності філії „Львівська регіональна дирекція” ВАТ “Страхове Товариство “Гарантія”, що знаходиться на вул. Липинського,50В в м. Львові.
Таким чином, ухвала підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 311 ч.1 п.4, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволити.
Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 07 грудня 2010 року скасувати, а праву направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: