ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
14 липня 2011 року 13:40 справа № 2а-6700/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клименчук Н.М., суддів Патратій О.В., Каракашьян С.К., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного комітету України із земельних ресурсів
до Державної виконавчої служби України
третя особа ОСОБА_1
про скасування Постанови ВП № 19994354 від 15.04.2011 р.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2,
від відповідача: ОСОБА_3,
від третьої особи: ОСОБА_1
Державний комітет України із земельних ресурсів звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 про скасування Постанови ВП № 19994354 від 15 квітня 2011 року.
В судовому засіданні 14 липня 2011 року представником відповідача подано клопотання про заміну неналежного відповідача - Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного - Державну виконавчу службу України. Сторони проти задоволення зазначеного клопотання не заперечували.
Клопотання щодо заміни неналежного відповідача задоволено. Замінено Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на Державну виконавчу службу України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено постанову про стягнення з божника виконавчого збору у розмірі 1360,00грн. за невиконання рішення суду. Однак, позивач зазначає, що постанова підлягає скасування в зв'язку з добровільним виконанням рішення суду в строки, передбачені законодавством.
Представником відповідача у судовому засіданні надано усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
Третя особа в судовому засідання позовні вимоги підтримав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби від 29 червня 2010 року відкрито провадження з виконання виконавчого листа № 2а-80/10, виданого Житомирським районним судом Житомирської області про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області з 11 серпня 2009 року.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 14 липня 2010 року № 485-км «Про поновлення на посаді ОСОБА_1.»поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області з 11 серпня 2009 року.
Листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 21 липня 2010 року повідомлено Департамент державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області з 11 серпня 2009 року № 13977/17/4-10.
Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби від 15 квітня 2011 року ВП № 19994354 про стягнення з боржника виконавчого збору встановлено, що Державним комітетом України із земельних ресурсів не виконано в семиденний строк рішення суду, у зв'язку з чим Департаментом постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 1360,00грн.
Однак, суд не може погодитися з правомірністю винесеної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення -п'ятнадцять днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 30 даного Закону встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Згідно ч. 4 та 5 ст. 30 Закону країни «Про виконавче провадження»передбачено, що у разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання рішення строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 даного Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника -фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника -юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як встановлено судом, позивачем в добровільному порядку виконано рішення Житомирського районного суду Житомирської області про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області з 11 серпня 2009 року, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями наданими у судовому засіданні ОСОБА_1. А отже дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору є протиправними.
Враховуючи вищевикладене та керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовним вимог та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовні вимоги задовольнити.
Скасувати постанову від 15 квітня 2011 року ВП № 19994354 про стягнення з Державного комітету України із земельних ресурсів збору у розмірі 1360,00грн. винесену відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.М. Клименчук
Судді О.В. Патратій
С.К. Каракашьян