ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 жовтня 2010 року 14:45 № 2а-5685/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Пасулька О.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс»
до про Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва
визнання недійсною податкової вимоги
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: не з'явився.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 6 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з зазначеним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Згідно з п. 2.5.15 «Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах», у зв'язку з припиненням повноважень судді Кишинського М.І., призначено суддю повторно, справу відповідно до Протоколу розподілу справ між суддями було передано судді Клименчук Н.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2010 року суддею Клименчук Н.М. справу прийнято до свого провадження та призначено судовий розгляд.
Позовні вимоги з урахуванням уточнень обґрунтовано тим, що податковим органом безпідставно та неправомірно не враховано показники податкової декларації з ПДВ за липень 2008 року, в якій задекларовано до бюджетного відшкодування в рахунок погашення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів 861 948 грн. 00 коп. Позивач просить суд врахувати, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2009 року визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва щодо невизнання вказаної податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс»за липень 2008 року як податкової звітності з підстав, викладених у листі ДПІ у Дарницькому районі міста Києва № 32114/10/28-005 від 20 липня 2008 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі міста Києва визнати податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс»з ПДВ за липень 2008 року такою, що подана своєчасно.
Представник відповідача проти позову заперечував. Суду надано письмові заперечення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно облікової картки товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс», позивач задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість від 18 серпня 2008 року податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 861 948 грн. 00 коп.
З урахуванням даних, відображених в обліковій картці позивача та у зв'язку з несплатою самостійно узгодженого податкового зобов'язання і штрафних санкцій, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва сформовано та надіслано позивачу першу податкову вимогу від 5 лютого 2010 року № 1/266 на суму узгодженого податкового боргу в розмірі 931 907 грн. 77 коп. та другу податкову вимогу від 23 березня 2010 року № 2/815 на суму узгодженого податкового боргу в розмірі 932 134 грн. 75 коп.
Суд вважає оспорювані податкові вимоги неправомірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Як свідчать обставини справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року, поданої до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва 18 серпня 2008 року задекларував у рядку 25.2 у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів суму в розмірі 861 948 грн. 00 коп.
Вказана декларація не визнана податковим органом як податкова звітність з посиланнями на те, що при відпрацюванні податкової звітності згідно цієї декларації з ПДВ податковим органом виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам, у зв'язку з чим позивачу запропоновано надати нову податкову звітність з податку на додану вартість за відповідний звітний період, оформлену належним чином (лист від 20 серпня 2008 року № 32114/10/28-005 Державною податкової інспекцією у Дарницькому районі міста Києва «Про невизнання звітних документів»).
Невизнання податкової декларації та невнесення її даних до облікової картки платника, слугували підставою для висновку податкового органу про виникнення податкового боргу у зв'язку з самостійно задекларованою у липні 2008 року до сумою сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 861 948 грн. 00 коп.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Згідно з п 4.1.2. вказаної норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Згідно даного Закону, податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.
Форма податкової декларації, Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за № 250/2054.
Положення цього Порядку кореспондуються з вимогами Закону, пунктом 4.3. Порядку передбачені аналогічні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»підстави для не визнання податкової звітності податковим органом, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.
Як свідчать обставини справи, подана позивачем декларація за липень 2008 року має всі необхідні реквізити; підписана посадовою особою позивача та скріплена печаткою, отже невизнання її з підстав нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам, що викладені у листі Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва, є неправомірним.
Абзацом другим підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
За вимогами пп. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 цього Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Таким чином, Законом чітко визначено способи реагування податковим органом при виявленні невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації шляхом прийняття (відповідного виявленому порушенню) податкового повідомлення із відображенням у ньому суми заниження (завищення) бюджетного відшкодування, підстав для її вирахування чи то підстав відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Податковим органом не подано суду належних та допустимих документальних доказів, як то податкові повідомлення, на підтвердження невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації за липень.
Пунктом 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.
За правових норм та встановлених судом обставин, враховуючи декларування позивачем за липень 2008 року суми податку на додану вартість у розмірі 861 948 грн. 00 коп. у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, відсутні правові підстави для висновку про наявність у позивача податкового боргу в сумі 861 948 грн. 00 коп. за узгодженими у липні 2008 року податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, а отже оспорювані податкові вимоги є неправомірними, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними.
Доводи податкового органу про ненабрання законної сили постановою суду, якою визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва щодо невизнання вказаної податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс»за липень 2008 року та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі міста Києва відобразити по картці особового рахунку позивача суму податку на додану вартість в розмірі 861 948 грн. 00 коп., що підлягає бюджетному відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, - не спростовують вимог позивача. Такі доводи не перешкоджають суду встановити, на підставі вимог чинного законодавства, відповідність оспорюваних вимог вимогам Закону.
Суд також не може погодитись з доводами відповідача про формування податкових вимог в автоматичному режимі на підставі облікових даних з карток особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 2 квітня 1999 року № 174 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 травня 1999 року за № 304/3597, так як таке формування не може суперечити вимогам Закону.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати недійсною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 5 лютого 2010 року № 1/266.
Визнати недійсною другу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 23 березня 2010 року № 2/815.
Судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс»за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
ами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Клименчук
Повний текст постанови складено та підписано 11 жовтня 2010 року.