Справа № 22-ц-878/11 Головуючий у 1 інстанції: Сенечин В.М.
Категорія: 45 Доповідач апел. інст.: Монастирецький Д. І.
21 лютого 2011 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -судді Зубарєвої К.П.,
суддів: Монастирецького Д.І., Бакуса В.Я.,
секретаря Качмар М.Я.,
з участю ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ралівської сільської ради, Самбірської районної державної адміністрації про виділення земельної частки (паю) в натурі,-
Оскаржуваною ухвалою провадження у справі за вищезазначеним позовом закрито.
Ухвалу суду оскаржив позивач.
В апеляційній скарзі стверджує, що вказана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що маючи сертифікат на земельну частку (пай), він має право на виділення цього паю в натурі. Будь-які зміни в законодавстві не можуть звужувати змісту та обсягу його прав. Оскільки йому відмовлено як в адміністративному, так і в цивільному судочинстві щодо захисту порушеного права, то просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вислухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався положеннями п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України та дійшов висновку про те, що цей спір між сторонами має публічно-правовий характер і належить до компетенції адміністративних судів.
Однак, з таким висновком суду погодитися не можна на таких підставах.
Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 2, 7 Постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», спори, які виникають із земельних правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства. За заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення та вирішує спір по суті.
З матеріалів справи вбачається, що 1 червня 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Ралівської сільської ради та Самбірської районної державної адміністрації про виділення в натурі, на місцевості -в урочищі «Виставка-Польова»у межах населеного пункту - с. Ралівка Самбірського району 0,25 га земельної частки (паю), а решту -за межами населеного пункту - в урочищі «Виставка».
Закриваючи провадження у справі, суд не з»ясував, за захистом якого порушеного права позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти виходячи з того, що захист прав та інтересів юридичних та фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.
Судом установлено, що спірні правовідносини виникли у зв»язку з відмовою Ралівської сільської ради виділити та передати у власність ОСОБА_2 земельних ділянок в урочищах «Виставка-Польова»та «Виставка».
Відповідно із ч. 1 ст. 15 ЦПК України розгляд справ, зокрема, у спорах, що виникають із земельних відносин, належить до компетенції судів загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Чинне законодавство не дає підстав для висновку, що спірні правовідносини не підпадають під викладене в наведеній нормі загальне правило і що для вирішення такого спору законом установлено виняток -інший судовий порядок.
Отже при визначенні підсудності справи суд мав керуватися характером спірних правовідносин, зазначеними в позові порушеннями прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 подано позов з метою захисту свого права на земельну ділянку, яке на його думку, порушене територіальною громадою в особі Ралівської сільської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб»єкт владних повноважень»означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб»єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів, відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
З огляду на норми ч. 1 ст. 374 ЦК України, частини 1, 5 ст. 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»власником землі в с. Ралівка Самбірського району Львівської області є територіальна громада, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження якою від її імені та в її інтересах здійснює Ралівська сільська рада як орган місцевого самоврядування.
Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно пункту а) ч. 1 ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Як зазначено в частині 1 пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень до Земельного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2002 року, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
Згідно статті 5 Закону України № 899-ІV від 5 червня 2003 року «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власниками земельних часток (паїв). Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації (делеговані державою повноваження) -за межами населених пунктів.
Отже при прийнятті рішення про виділення та передачу у власність ОСОБА_2 земельних ділянок в урочищах «Виставка-Польова»та «Виставка»Ралівська сільська та Самбірська районна рада діють як власники землі.
З наведеного слід зробити висновок, що при здійсненні повноважень власника землі сільська рада та районна державна адміністрація є не суб»єктами владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито в п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС, а рівноправними суб»єктами земельних відносин, дії яких спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.
Відповідно до положень статей 2, 3, 124, 152 ЗК України захист прав суб»єктів земельних відносин: громадян, юридичних осіб на земельні ділянки органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади здійснюється шляхом визнання прав, визнання угод недійсними, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У зв»язку з цим висновок міськрайонного суду, що зазначений спір належить до адміністративної юрисдикції, є неправильним.
Спір у справі, що розглядається, стосується правомірності відмови у наданні, виділенні земельних ділянок ОСОБА_2 при реалізації Ралівською сільською радою та Самбірською районною державною адміністрацією правомочностей власника землі на розпорядження нею.
За таких обставин ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою, у зв»язку з чим вона підлягає скасуванню з передачею питання (вирішення клопотання представника Ралівської сільської ради Вагурака І.В. про закриття провадження у справі, так як справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства) на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 4 ч. 2 ст. 307, ч. 1 п. 3 ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2010 року скасувати і передати вирішення питання про закриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили негайно і касаційному оскарженню в силу ст. 324 ЦПК України не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий: Зубарєва К.П.
Судді: Монастирецький Д.І.
Бакус В.Я.