ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 липня 2011 року 09:24 № 2а-7574/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг"
до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м.Києва
про скасування постанови від 17.11.2010 по справі 2а-6793/10/2670
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року по справі №2а-6793/10/2670 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (надалі - заявник, позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (надалі - відповідач, податкова) та залишено в силі податкове повідомлення -рішення останнього № 0002641705/0 від 21 серпня 2009 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" звернулось до суду із заявою про перегляд судового рішення -постанови від 17 листопада 2010 року № 2а-6793/10/2670 за нововиявленими обставинами на підставі ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2011 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами, призначено судове засідання, про що належним чином повідомлено сторін у справі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву та в її обґрунтування зазначив, що при винесені рішення суд не врахував інформацію, яка підтверджує резидентність України фізичних осіб -іноземців, працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг".
Заявник зазначає, що відомості про можливість отримання такої інформації стали йому відомі під час розгляду судової справи в Окружному адміністративному суді м. Києва № 2а-831/11/2670 за адміністративним позовом ТОВ «Альянс Холдинг»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва в процесі чого, на виконання вимог ухвали суду Державна прикордонна служба України надала інформацію про кількість разів та час, коли саме перетинали державний кордон України деякі працівники компанії.
Також позивач вказує, що відповідно до п. 23 Наказу Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 25 червня 2007 року передбачено, що така інформація надається у формі витягів безкоштовно на письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства та інших органів влади (посадових осіб) у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством України. Тобто позивач не мав змоги самостійно отримати дані, які підтверджують перебування на території України працівників Товариства.
Зазначену обставину заявник вважає такою, що відкрилася після проголошення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2010 року і має істотне значення для правильного вирішення справи в цілому, а тому, згідно ст. 245 КАС України, є нововиявленою обставиною.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами виходячи з наступного.
29 квітня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення - рішення № 000641705/0 від 21 серпня 2009 року, яким Позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, працівників-іноземців ТОВ “Альянс Холдинг” ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 -громадяни Росії, ОСОБА_5 -громадянина Болгараї, ОСОБА_7 -громадянина Литви та ОСОБА_9 -громадянина Польщі.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року № 2а-6793/10/2670 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Мотивуючи вказане рішення суд зазначав, що позивачем не надано доказів на підтвердження постійного перебування його працівників -іноземців на території України протягом дії договорів.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про неможливість визнання постійним місцем проживання вказаних осіб територію України, оскільки вони являються громадянами інших держав, а в Україні працюють за контрактом, з метою виконання зобов'язань за договором.
Крім іншого, суд враховував, що Позивачем не подано доказів того, що вищезазначені працівники не мають постійного місця проживання на території інших держав, мають намір проживати на території України в подальшому, не обмежуючи таке проживання певною метою. Також не було надано доказів щодо терміну перебування вказаних працівників на території України та знаходження на території України членів їхніх сімей.
Бралося до уваги і те, що згідно п.7.5 трудових договорів (наявні у матеріалах справи) укладених між Позивачем та іноземцями, перелік яких наведений вище, компанія (Позивач) забезпечує працівникові проїзд в країну постійного проживання не більше ніж 2 (два) рази на місяць та проїзд до країни постійного проживання із України після закінчення трудових відносин Працівника. Тобто, цей пункт вказує на те, що Україна не являється постійним місцем проживання цих осіб.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що працівники товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Холдинг ”ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є нерезидентами України, а тому, згідно положень п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, їхні доходи повинні оподатковуватись у розмірі подвійної ставки податку з доходів фізичних осіб.
Проте, враховуючи нововиявлені обставини суд приходить до висновку про скасування постанови № 2а-6793/10/2670 від 17 листопада 2010 року з огляду на наступне.
Державною податкової інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.06.2006 року по 31.03.2009 року.
При проведенні перевірки податковими інспекторами встановлено, що на підприємстві працевлаштовані іноземці: ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, громадянин Росії; ОСОБА_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, громадянин Польщі; ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, громадянка Росії, ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, громадянка Росії; ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, громадянин Литви, ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, громадянин Болгарії, доходи яких оподатковувались за ставкою 15%.
В ході проведення перевірки службові особи податкової інспекції прийшли до висновку про те, що Позивачем порушено норми чинного податкового законодавства України, зокрема, пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст. 7, пп. “а”п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, внаслідок чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 150 836,67грн., у тому числі по періодах: 2007 рік -у сумі 24292,95грн.; 2008 рік -у сумі 124838,97грн.; 1-ий квартал 2009 року -у сумі 1704,75грн. Вказані порушення зафіксовані в акті від 10.08.2009 року № 9577/23-02-34430873 (далі -акт перевірки).
На підставі вказаного акту Відповідачем винесене та направлене Позивачу податкове повідомлення-рішення від 21.08.2009 року № 0002641705/0 на загальну суму 452 510,01грн., у тому числі за основним платежем 150 836,67 грн. та за штрафними санкціями 301 673,34грн.
Так, суд вважає дане податкове повідомлення -рішення протиправним та звертає увагу на наступне.
Основні засади та принципи, платників податків та об'єкт оподаткування, ставку податку з доходів фізичних осіб та порядок його сплати регулювалися на момент виникнення спірних правовідносин Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”(далі -Закон).
Відповідно до пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.
Згідно пп. “а” п. 19.2 ст. 19 Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Приписи п. 7.1 ст. 7 Закону визначають ставку податку з доходів фізичних осіб на рівні 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пункті 7.2 -7.4 цієї статті.
Пунктом 7.3 ст. 7 Закону визначено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів -фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 цього Закону.
Положеннями пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону визначено, що фізичною особою -резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України. Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Так, згідно довідки, яка надійшла до канцелярії суду 18 липня 2011 року Окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно -телекомунікаційної системи «Гарт»Державної Прикордонної Служби України деякі особи -іноземці, працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»у період з 01 червня 2006 року по 31 грудня 2009 року перебували на території України більше ніж 183 дні по відношенню до кожного окремого календарного року.
Також, Адміністрація державної Прикордонної Служби зазначає, що відсутність інформації у базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України»не спростовує факту перетинання ними державного кордону.
Згідно ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Права, які забезпечують необхідні процесуальні можливості для відстоювання своєї позиції, називаються змагальними. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, згідно з частиною третьою статті 49 КАСУ мають право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб та ін.
Специфікою доказування в адміністративному судочинстві є те, що у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В результаті відсутності належної аргументації відповідача в судових засіданнях та в письмових запереченнях проти позову щодо спростування доводів позивача якими обгрунтовуюються його заявлені вимоги суд приходить до висновку про не доведення податковим органом правомірності своїх дій щодо винесення оспорюваного податкового повідомлення -рішення.
Враховуючи все вище викладене, а також те, що до суду була надана інформація щодо деяких працівників іноземців ТОВ «Альянс Холдинг»про кількість днів перебування їх на території України; враховуючи пояснення Адміністрації державної Прикордонної Служби, керуючись статтями 11, 49, 69, 70, 71 та 158-163, 167, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Скасувати Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року по справі № 6793/11/2670.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Скасувати повідомлення -рішення № 0002641705/0 від 21 серпня 2009 року Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва виписане на адресу ТОВ «Альянс Холдинг»
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа