Справа № 22-ц-463/11 Головуючий у 1 інстанції: Сеничин В.М.
Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
11 січня 2011 року суддів судової палати апеляційного суду Львівської області з розгляду цивільних справ в складі:
головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.
з участю секретаря Луньо К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Самбірської міжрайонної прокуратури Львівської області на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2010 року у справі за позовом Самбірського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд України»про визнання недійсними договорів оренди землі та повернення наданих в оренду земельних ділянок,-
встановила:
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2010 року у позові Самбірського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд України»про визнання недійсними договорів оренди землі та повернення наданих в оренду земельних ділянок відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
Рішення суду оскаржила Самбірська міжрайонна прокуратура Львівської області.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду є незаконним, оскільки судом неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи. Суд при ухваленні рішення не врахував, що ОСОБА_2 неодноразово зверталась до відповідача про дострокове розірвання договору, однак останній не реагував на її звернення, чим порушив умови договору. Суд не взяв до уваги також і те, що по договорах існує заборгованість з орендної плати, що є порушенням умов договорів. Вважає, що договори оренди землі не підлягали реєстрації в Городищенській сільській раді, оскільки державна реєстрація договорів оренди здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, Самбірський міжрайонний прокурор Львівської області звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротрейд України” з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі, укладені між ОСОБА_2 та відповідачем щодо оренди земельних ділянок розмірами 1,58 га та 2,07 га. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вказані договори укладені із застосуванням до ОСОБА_2 обману зі сторони відповідача, оскільки її запевнили про можливість дострокового розірвання договорів. Однак при її зверненні відмовилися від розірвання договорів оренди.
Відповідно до ст.230 ЦК України, на яку покликається позивач як на підставу визнання недійсними спірних договорів оренди, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до роз”яснень викладених у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не доведено факту обману ОСОБА_2 з боку ТзОВ „Агротрейд України” при укладенні договорів оренди.
Як убачається з матеріалів справи, допитаний судом свідок ОСОБА_3 показав, що при укладенні договорів оренди він особисто ознайомив ОСОБА_2 з їх змістом та умовами. Заперечив вчинення обманних дій щодо умов договору.
Жодних доказів щодо вчинення обманних дій відповідачем при укладенні договорів оренди позивачем не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що по вказаних договорах існує заборгованість з орендної плати, що є порушенням умов договорів, не заслуговують на увагу, оскільки наявність заборгованості з орендної плати не є правовою підставою для визнання договорів оренди недійсними.
Суд також прийшов до правильного висновку, що за наявності у ОСОБА_2 сертифіката на право на земельну частку (пай) спірні договори оренди зареєстровані у встановленому порядку Городищенською сільською радою. Викладене відповідає вимогам п.п.2,3 „Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 року № 119, згідно якого реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).
Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Самбірської міжрайонної прокуратури Львівської області відхилити.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: