ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 липня 2011 року 10:03 № 2а-1878/11/2670
Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів Каракашьяна С.К., Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України;
третя особа ОСОБА_2
про поновлення на публічній службі, відшкодування грошового забезпечення
ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Міністра оборони України № 461 від 11 вересня 2009 року, яким було позбавлено позивача військового звання. Із урахуванням уточнень до позовної заяви вимоги позивача доповнились проханням поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта військової частини А2215 у військовому званні майора юстиції; зобов'язати визнати прогул з 30 листопада 2009 року по сьогоднішній день вимушеним та зарахувати його до загального строку військової служби, а також сплатити грошове забезпечення за останньою штатною посадою у військовій частині А2215 за весь період вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що наказ Міністра оборони України № 461 від 11 вересня 2009 року є неправомірним, оскільки санкція, визначена в цьому наказі, на думку позивача не може бути застосована за порушення, вчинені ОСОБА_1 за перевіряємий період.
Представник Міністерства оборони України (надалі -відповідач, Міністерство) в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечував, вказуючи на правомірність зазначеного наказу та його відповідність Інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, об'єднань, з'єднань військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів (надалі - Інструкція).
16 травня 2011 року судом оголошена ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового колегіального розгляду.
Ухвалою суду від 02 червня 2011 року було постановлено залучити до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороті відповідача ОСОБА_2 (надалі -третя особа), який обіймає колишню посаду ОСОБА_1
Третя особа в судове засідання не з'явилася, хоча і була належним чином повідомлена, жодних пояснень від неї до суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Відділом проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли неналежному представництву інтересів Міністерства в Бориспільському міськрайонному суді Київської області по справі № 3554/08 юрисконсультом військової частини А2215 капітаном юстиції (на той час) ОСОБА_1
За результатами розслідування було складено Акт службового розслідування від 13 серпня 2009 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1, здійснюючи представництво Міністерства оборони України по справі № 3554/08 за позовом семидесяти п'яти позивачів до Міністерства оборони України про відшкодування витрат на загальну суму понад три мільйони гривень, не забезпечив належний захист Міністерства, не подав апеляційну скаргу (оскільки справу було вирішено не на користь останнього), не надав копію пояснень до Правового департаменту Міністерства оборони України та не повідомив Правовий департамент про результати судового засідання.
Так, в Акті службового розслідування містилися провозиції щодо притягнення позивача до відповідальності за встановлені порушення Інструкції, в зв'язку з чим Наказом Міністра оборони України № 461 від 11 вересня 2009 року ОСОБА_1 було позбавлено військового звання.
Дисциплінарним статутом Збройних сил України передбачений перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до молодших та старших офіцерів:
а) -зауваження;
б) -догана;
в) -сувора догана;
г) -попередження про неповну службову відповідність;
д) -пониження на посаді;
е) -пониження військового звання на один ступінь;
є) -звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;
ж) -позбавлення військового звання.
В обґрунтування своїх позивних вимог позивач вказує на невідповідність свого проступку щодо санкції, визначеної в Наказі, оскільки за аналогічні правопорушення до інших службовців були застосовані більш м'які дисциплінарні стягнення.
Так, Наказом начальника генерального штабу - головнокомандувача Збройних Сил України № 36 від 25 лютого 2011 року (долучений до матеріалів справи 02.06.2011р.) про стан претензійної та позовної роботи Збройних Силах України за 2010 рік було проведено аналіз стану претензійної та позовної роботи за вказаний період.
Згідно даного аналізу встановлено, що з квітня по листопад 2007 року та з січня по березень 2009 року відповідними судами прийнято 37 судових рішень не на користь військової частини А1519 за позовами військовослужбовців та громадян, звільнених з військової служби щодо стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення на загальну суму 1 млн. 10,3 тис. грн. Водночас, оскарження рішень судів, винесених не на користь військової частини, всупереч вимог Інструкції не здійснювалося.
Відповідно за порушення вимог Інструкції винних осіб було притягнуто до відповідальності наказом начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, згідно з яким командира військової частини А1519 полковника Брудера Я.А. та помічника командира з правової роботи - майора юстиції Демчика Р.В. цієї ж військової частини попереджено про неповну службову відповідність.
Також, як вбачається із матеріалів справи, Військовою прокуратурою Центрального регіону України була проведена перевірка за фактом винесення завідомо незаконного судового рішення щодо виплати окремим громадянам за рахунок Міністерства оборони України та військової частини А2215 грошової компенсації.
Так, майор юстиції Солоп Р.В., розглянувши матеріали зазначеної перевірки, виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 10 червня 2010 року, з якої вбачається, що в діях колишнього юрисконсульта військової частини А2215 ОСОБА_1 формально вбачаються ознаки злочинів, однак приймаючи до уваги, що він по службі характеризувався позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, до відповідного суду ним були надані пояснення, в яких він проти позову заперечував та не визнавав його, про судові засідання ОСОБА_1, як представник військової частини, не знав і в судові засідання судом не викликався, а справи були розглянуті у його відсутності, копії судових рішень йому не направлялися, у зв'язку з чим майор юстиції Солоп Р.В. приходить до висновку, що діями ОСОБА_1 збитки державі заподіяні не були, документи, які він представляв в суд не підроблялися, а тому в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 423 та 425 КК України, слід відмовити за відсутністю в діянні складу злочину.
Крім того, в матеріалах справи наявна постанова начальника відділу провадження та контролю -заступника начальника Центрального управління Військової служби правопорядку по м. Києву та Київській області підполковника Коломійця К.Є. від 26 листопада 2010 року про відмову в порушені кримінальної справи.
Згідно зазначеного документу підставою для висновку підполковника про відмову в порушенні кримінальної справи стали, зокрема, пояснення ОСОБА_1, в яких зазначено, що про постанови, які були винесені Бориспільським міськрайонним судом Київської області йому стало відомо під час проведення перевірки контрольно -ревізійним управлінням Збройних сил України навесні 2007 року та під час проведення службового розслідування з цього приводу. Дізнавшись про Постанови, що були винесені, ОСОБА_1 підготував апеляційну скаргу від 16 квітня 2007 року на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2006 року, в якій було вказано, що судові засідання були проведені без участі представника військової частини, а також те, що на адресу військової частини А2215 рішення суду не надходили. В подальшому, як ОСОБА_1 зазначає, що суддя повідомив його, що нібито скарга не буде задоволена у зв'язку з тим, що вона не оформлена належним чином у зв'язку з чим 07 травня 2007 він подав заяву про повернення апеляційної скарги для пере направлення її до суду апеляційної інстанції, однак, зауважив, що у зв'язку із великим завантаженням забув подати нову апеляційну скаргу.
Також заступник начальника зауважив, що будь-яких неправдивих чи недостовірних відомостей до документів, які направлялись до суду, не вносилось, посадові особи, які готували вказані документи, свої підписи на них підтверджують, тому в порушенні кримінальної справи, стосовно, зокрема, ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України слід відмовити за відсутністю в діянні складу злочину.
Крім того суд бере до уваги інформацію із послужного списку ОСОБА_1, згідно якого 21 червня 2009 року позивачу було присвоєно звання майора юстиції що, в свою чергу позитивно характеризує ОСОБА_1 як посадову особу при здійсненні покладених на неї повноважень.
Також, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не заперечуються факти вчинення ОСОБА_1 порушення Інструкції в процесі представництва інтересів Міністерства оборони України в судах, проте міра покарання, встановлена за ці порушення не є рівноцінною даному проступку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи все вищевикладене, беручи до уваги позитивну характеристику щодо проходження позивачем військової служби, отримання ОСОБА_1 21 червня 2009 року звання майора юстиції, співставляючи правопорушення та покарання, суд приходить до висновку про протиправність Наказу Міністра оборони України № 461 від 11 вересня 2009 року, яким ОСОБА_1 було позбавлено військового звання.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати наказ Міністра оборони України № 461 від 11 вересня 2009 року незаконним та скасувати його.
Поновити ОСОБА_1 у військовому званні майор юстиції.
Поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта військової частини А2215.
Визнати прогул з 30 листопада 2009 року по 14 липня 2011 року вимушеним та зарахувати його до загального строку військової служби.
Зобов'язати сплатити грошове забезпечення за останньою штатною посадою у військовій частині А2215 за весь період вимушеного прогулу з 30 листопада 2009 року по 14 липня 2011 року в сумі 50 221,25 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя Н.Г. Вєкуа
Судді С.К. Каракашьян