ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 липня 2011 року № 2а-10830/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Деснянське РУ ГУ МВС України в м. Києві
до Громадянин Узбекистану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
про примусове видворення з України
Деснянське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (надалі -позивач) звернулось з позовом до громадянина республіки Узбекистан ОСОБА_1 (надалі -відповідач) про примусове видворення іноземного громадянина з України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від виїзду після прийняття рішення про його видворення, іноземець був притягнутий до адміністративної відповідальності. Позивач просить розглянути справу без його участі.
Відповідач копію позовної заяви отримав та визнав позов в повному обсязі та просив слухати справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Громадянин Узбикестану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув до України через КПП “Зернове”по дійсному паспортному документу СК НОМЕР_1. без офіційного запрошення.
Перевіркою Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо підстав перебування відповідача на території України встановле, що іноземець потрапив на територію держав из ціллю працевлаштування без відповідного на те дозволу. Рідних та близьких у нього немає, кошти для проживання відсутні. Постійного місця проживання не має, знімає квартири за різними адресами, договорів оренди не заключає.
Таким чином ОСОБА_1 перебував на території держави нелегально, в зв'язку з чим грубо порушував міграційне законодавство України.
21 лютого 2011 року позивачем прийнято рішення про видворення відповідача з території України, з яким відповідача ознайомлено під розписку 21.02.2011р., відповідно до якої відповідач зобов'язався покинути територію України у термін до 02 березня 2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у строк, встановлений в рішенні про його видворення з території України, не виїхав.
Також Відповідач був визнаний виним Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 08 червня 2011 року у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 203 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Відповідно до абз. 5 статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а також беручи до уваги те, що відповідач визнав позов в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства до негайного виконання.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 136, 160-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві задовольнити повністю.
Примусово видворити з території України громадянина республіки Узбекистан ОСОБА_1, 1984 року народження.
Постанову звернути до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Вєкуа Н.Г.