Справа № 22-ц-842/11 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
17 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Петричка П.Ф.
суддів: Зверхановської Л.Д., Бойко С.М.
при секретарі: Глинському О.А.
з участю: позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 жовтня 2010 року,
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08 жовтня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 601,4 грн. майнової шкоди, 100000 грн. моральної шкоди, 8500 грн. оплачених за складання висновку спеціаліста. Також з відповідачів стягнуто солідарно в користь держави 120 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи і 629 грн. судового збору.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки в частині стягнення моральної шкоди і витрат за складання висновку спеціаліста прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд дійшов переконання, що діями відповідачів ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода, проте в матеріалах справи відсутні докази того, що погіршення психічного стану позивача та лікування у 2008 році у лікаря -психотерапевта викликане саме в результаті подій 24.06.2007 року, а не зумовлене іншими факторами. Вказує, що висновок спеціаліста щодо визначення психічного стану і можливостей ОСОБА_2 є неналежним доказом, а стягнення з відповідачів витрат за складання цього висновку є безпідставним. Також вважає, що судом порушено правила підсудності, оскільки позивач проживає та зареєстрований у м. Городку Львівської області.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди і витрат за складання висновку спеціаліста відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає цим вимогам.
Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 10.07.2009 року та висновком комісійної судово- медичної експертизи № 165 від 18.12.2008 року встановлено, внаслідок протиправних дій відповідачів 24.06.2007 року ОСОБА_2 заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров»я.
А тому покликання апелянта на відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди є безпідставним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що діями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позивачу було заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 терпів фізичний біль, перебував на стаціонарному лікуванні, лікувався амбулаторно.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з врахуванням ст.ст. 23, 1167 ЦК України, роз»яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди», колегія судів вважає, що висновки суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди не в повній мірі відповідають обставинам справи.
Відповідно до ч.1 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не доведено того, що погіршення його психічного стану та лікування у 2008 році у лікаря -психотерапевта викликане саме в результаті подій 24.06.2007 року, а не зумовлене іншими факторами, так як позивач після 24.06.2007 року продовжує працювати на державній службі, з 1.09.2007 року почав навчатись в Регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, що свідчить про те, що дії відповідачів не потягли тривалої зміни життєвого укладу позивача.
Крім того, судова колегія вважає, що висновок спеціаліста, який знаходиться на а.с. 39-45, не є належним доказом, так як він навіть не підписаний однією з осіб, які його складали, до матеріалів висновку не додано доказів того, що ці особи взагалі мають право на надання таких висновків.
Виходячи з наведеного, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди підлягає зміні і в користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Оскаржуваним рішенням суду з відповідачів стягнуто 8500 грн. оплачених за складання висновку спеціаліста.
Так як звернення ОСОБА_2 для одержання такого висновку було його особистою ініціативою, то оплату за його складання не можна віднести до судових витрат, а тому рішення в частині стягнення з відповідачів 8500 грн. слід скасувати та у цій частині постановити нове рішення про відмову у позові.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні і в частині стягнення з відповідачів в користь держави судового збору в розмірі 629 грн., оскільки відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» судовий збір повинен бути стягнутий у розмірі 59,5 грн.
Твердження апелянта про те, що судом порушено правила підсудності, оскільки позивач проживає та зареєстрований у м. Городку Львівської області є необґрунтованими, так як з цього питання є судове рішення, яке вступило у законну силу, а саме ухвала апеляційного суду Львівської області від 08.06. 2010 року.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 3, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 жовтня 2010 року в частині стягнення витрат за складання висновку спеціаліста скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у цій частині.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 жовтня 2010 року в частині стягнення моральної шкоди та судового збору змінити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь держави із 629 грн. до 59,5 грн.
У решті рішення районного суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: