Справа № 22-ц-610/11 Головуючий у 1 інстанції: Береза
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
03 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Богонюка М.Я.
суддів : Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,
при секретарі -Качмар М.Я.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 липня 2010 року
у справі за позовом ПАТ «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ПАТ «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки: АДРЕСА_1 шляхом її продажу з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання позивачу усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та виселення відповідача з квартири із зняттям його з реєстраційного обліку.
Рішення оскаржив ПАТ «ПриватБанк», просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд невірно встановив фактичні обставини справи і неправильно застосував норми матеріального права. Вказує на те, що Банк правомірно збільшив розмір процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки право Банку та підстава для такої дії передбачені кредитним договором. Вимоги ст. 1056-1 ЦК України до даних правовідносин не можуть застосовуватись, так як вони виникли до набрання цією нормою чинності. Так як позичальник не виконував взятих зобов'язань за кредитним договором, то відповідно до його умов Банк вправі ставити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПАТ «ПриватБанк»ОСОБА_2 на підтримання скарги, відповідача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на викладені мотиви.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до договору від 06.03.2008 року ПАТ «ПриватБанк»надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 42500 доларів США зі сплатою 12 % річних за користування грошовими коштами з терміном повернення 07.03.2028 року.
На забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру на АДРЕСА_1.
У вересні 2008 року позивачем прийнято рішення про зміну умов договору в односторонньому порядку в частині збільшення з 16.10.2008 року процентної ставки за користування кредитом до 15,12 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 2.3.1. кредитного договору передбачено, що при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні (зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10%, зміні облікової ставки НБУ тощо) Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом.
Отже, сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.
Разом із цим слід зазначити, що згідно з умовами цього ж пункту Банк зобов'язаний повідомити ОСОБА_3 про підвищення процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
У матеріалах справи міститься письмове повідомлення Банка на адресу боржника про зміну процентної ставки, проте дані про належне йому вручення цього повідомлення відсутні. Не надав таких доказів представник позивача і суду апеляційної інстанції.
За таких обставин підстави для висновку про прийняття ОСОБА_3 нових умов договору і невиконання їх -відсутні, а відтак вимога позивача про відповідальність боржника за новими умовами є безпідставною.
Не підлягає задоволенню позов ПАТ «ПриватБанк»з огляду і на такі вимоги норм матеріального права.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», згідно із якими у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає боржнику письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки уразі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, він вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону.
Так як зазначена вище письмова вимога до боржника Банком не направлялась, тобто порушена процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, то дана обставина є підставою для відмови у позові.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 317 ЦПК України колегія суддів, -
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»відхилити.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: