Справа № 22-ц-511/11 Головуючий у 1 інстанції: мартинишин
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
14 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Петрички П.Ф.
суддів: Зверхановської Л.Д., Бойко С.М.
при секретарі: Глинському О.А.
з участю: апелянта ОСОБА_2, її представника -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 липня 2003 року,
Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 31 липня 2003 року задоволено заяву ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про встановлення факту батьківства.
Встановлено факт визнання батьківства Лисецьким Михайлом Стефановичем щодо дитини ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Постановлено змінити їй прізвище, ім'я, по-батькові на ОСОБА_5.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2. В апеляційній скарзі зазначає, що вона є матір»ю померлого ОСОБА_6., а тому заявниця безпідставно не залучила її до участі у справі, чим порушено її права, передбачені нормами матеріального та процесуального права. Вказує, що суд, задовольняючи заяву, повинен був зобов'язати органи РАЦС внести зміни в актовий запис про народження дитини. Покликаючись на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, які мають юридичне значення»суд не зазначив, яким саме пунктом даної Постанови він керувався при вирішенні справи. Вважає, що суд не виконав вимог п.15 даної Постанови та не вирішив питання з врахуванням вимог ст.53 КпШС України. Крім того, вказує, що суд повинен був врахувати, що встановлення даного факту пов'язане з вирішенням спору про право, а тому повинен був відмовити у прийнятті заяви до розгляду в порядку окремого провадження.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та залишити заяву без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Згідно із ч.2 ст.273 ЦПК Української РСР 1963 року, який діяв на час розгляду справи, судовим порядком можуть бути встановлені також інші факти(крім зазначених у ч.1 даної статті), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, якщо діюче законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, які мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст. 53 КпШС.
У випадку народження дитини у батьків, які не перебувають між собою у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене у судовому порядку по заяві одного з батьків або опікуна(піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини по досягненню нею повноліття.
Оскільки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, то ОСОБА_4, яка вважала його батьком своєї доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, правомірно звернулася в суд із заявою про встановлення факту батьківства.
Відповідно до ст.53 КпШС України при встановленні батьківства суд приймає до уваги спільне проживання і ведення спільного господарства матір»ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання або утримання ними дитини, або докази, які з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Колегія суддів вважає, що задовольняючи заяву ОСОБА_4, місцевий суд врахував вимоги ст.53 КпШС України, оцінюючи зібрані по справі докази, дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Один із доводів апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному рішенні суд, покликаючись на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, які мають юридичне значення»не зазначив, яким саме пунктом даної Постанови він керувався при вирішенні справи, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Твердження апелянта про те, що суд повинен був врахувати, що встановлення даного факту пов'язане з вирішенням спору про право, а тому повинен був відмовити у прийнятті заяви до розгляду в порядку окремого провадження, є безпідставними та необґрунтованими, так як встановлення даного факту на час розгляду справи не було пов'язане з вирішенням спору про право.
Як ствердила ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду, спір про право між нею та ОСОБА_4, дитину якої вона визнавала своєю онучкою, виник лише у 2010 році.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 липня 2003 року відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 липня 2003 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: