Справа № 22-ц-1506/11 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О. В.
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
28 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Петричка П.Ф., Бойко С.М.
при секретарі: Глинському О.А.
з участю: позивачки ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 грудня 2010 року,
Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 02 грудня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна.
Проведено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Виділено ОСОБА_4 майно: мотоцикл М QJ250-Н д.н.з. НОМЕР_1, мотоцикл VАМАХА VІRАGО д.н.з. НОМЕР_2 та пральну машинку LG WD8022СВ.
Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 20 475 грн., що становить Ѕ вартості спільного майна подружжя, а також 205 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, так як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Вказує, що погоджується з тим, що два мотоцикли та пральна машина дійсно є спільною сумісною власністю подружжя, однак мотоцикли 8.08.2009 року та 5.11.2009 року були відчужені, а кошти витрачені на потреби сім»ї. Пральна машина дійсно залишилась у нього, але він не хоче її ділити і готовий віддати її позивачці. Договори купівлі -продажу мотоциклів були укладені відповідно до п.3 ст.208 ЦК України, згода другого з подружжя відповідно до ст.65 СК України на відчуження рухомого майна не потрібна. Вважає, що судом при розгляді справи застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини (ст.ст.210, 640 ч.3 ЦК України, ст.34 Закону України «Про дорожній рух»), та не застосовано ст.ст.656, 657 ЦК України, ст.65 п.2, 3, 4 СК України, які регулюють дані правовідносини. Крім того, оскаржуване рішення впливає на права осіб, які придбали мотоцикли, однак суд не притягнув їх до участі у справі в якості третіх осіб.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким присудити позивачці пральну машинку в повному обсязі. .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та стягуючи з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 20 475 грн., що становить Ѕ вартості спільного майна подружжя, місцевий суд виходив з того, що мотоцикл М QJ250-Н д.н.з. НОМЕР_1, мотоцикл VАМАХА VІRАGО д.н.з. НОМЕР_2 та пральна машинка LG WD8022СВ є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позивачка має право на половину його.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.07.2003 року, який був розірваний згідно рішення Сихівського районного суду м.Львова від 11.02.2010 року, під час перебування у шлюбі придбали спірне майно.
Оскільки згідно із ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, то суд підставно визнав за позивачкою право на Ѕ частину майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя: мотоцикл М QJ250-Н д.н.з. НОМЕР_1, мотоцикл VАМАХА VІRАGО д.н.з. НОМЕР_2 та пральну машинку LG WD8022СВ.
Відповідно до ч.1 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень
Колегія суддів вважає, що відповідач в порушення даних вимог закону не довів, що мотоцикли відчужені ним, а кошти від їх продажу використані на потреби сім»ї, оскільки згідно даних комп'ютерного обліку Львівського відділу реєстраційно-екзементаційної роботи станом на 07.07.2010 року спірні транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_4, тобто він є їх власником, а крім того сам ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, у позовній заяві зазначив, що з ОСОБА_2 вони проживали однією сім»єю до травня 2009 року, а спірні мотоцикли згідно твердження апелянта були ним відчужені 8.08.2009 року та 5.11.2009 року, тобто після припинення подружніх відносин.
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.
Колегія суддів вважає, що твердження апелянта про те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: