Справа № 22-ц-571/2011 Головуючий у 1 інстанції: Шумська Н.Л.
Категорія:27 Доповідач: Павлишин О. Ф.
01 березня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -Павлишина О.Ф.,
суддів -Бойко С.М., Мусіної Т.Г.,
при секретарі Тлумак Л.В.,
з участю ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника ПАТ Комерційний банк „ПриватБанк” Жарського І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 21 серпня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” про визнання неправомірними дій з підняття відсоткової ставки, зобов”язання до вчинення дій, відшкодування матеріальної і моральної шкоди.,
Вказаним рішенням суду відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” (далі - ПАТ КБ) про визнання неправомірними дій з підняття відсоткової ставки, зобов”язання до вчинення дій, відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Рішення суду оскаржив позивач. В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи. При цьому посилається, що судом не взято до уваги постанову Національного банку України від 11.10.2008 року № 18-311-3496-14715 та лист від 28.10.2008 року. Вважає, що відсутня подія, що стала передумовою для зміни процентної ставки, оскільки облікова ставка підвищена до 13.10.2008 року. Зазначає, що відповідач не надіслав йому інформацію про причину підвищення кредитної ставки. Просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволеня позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні її доводам, пояснення ПАТ КБ „ПриватБанк” Жарського І.Р. про заперечення вимог скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини.
27.03.2008 року позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №LVH9GA0000000150, за яким позивач отримав кредит у розмірі 37 404 доларів США на строк до 27.03.2028 р. зі сплатою за користування ним 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів. (а.с 5)
У п. 2.3.1 зазначеного договору сторони визначили, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідні валюті. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
Відповідач листом від 29.09.2008 року за № 20.1.3.2/6-2 355/7930 повідомив позивача, що з 26.10.2008 року ним буде в односторонньому порядку збільшений розмір процентної ставки за користування кредитом до 15,12% річних. В листі позивачу запропоновано погодження на зменшення діючої відсоткової ставки до 11,90% річних шляхом зміни валюти кредитування з доларів США на ЄВРО. У випадку якщо позивач буде не згодний із вказаними змінами кредитного договору, йому запропоновано в строк не пізніше 19.10.2009 року звернутися у відділення ПриватБанк, що обслуговує його кредит, надати письмове повідомлення про його незгоду із зміненими умовами кредитного договору та погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, а у разі згоди позивача щодо змін умов кредитування за вказаним кредитним договором, встановлення цих змін буде здійснено автоматично 26.10.2009 року без будь-яких додаткових дій зі сторони позивача. (а.с. 12)
Відмовляючи в задоволенні позову щодо визнання дій банку неправомірними по підвищенню розміру процентної ставки, суд виходив з того, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та правовідношення за кредитним договором, а позивач погодився з підвищенням процентної ставки, оскільки починаючи з 24.11.2009 року здійснював щомісячні платежі на погашення кредиту.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не грунтуються на положеннях закону.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з положеннями ст.ст.536, 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою договору щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.
Належною формою кредитного договору на підставі ч.1 ст.1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч.1 ст.218, ч.2 ст.1055 ЦК України).
Отже у разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди в письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки умова кредитного договору, що передбачає такий розмір є нікчемною (ч.2 ст.215, ч.2 ст. 236 ЦК України). Вказівка закону на нікчемність договору є імперативною (ч.2 ст.215 ЦК України), і такий договір, чи його істотна умова є недійсними з моменту його укладення (ст.204, ч.1 ст.236 ЦК України) незалежно від того, чи виконали сторони його умови.
Матеріалами справи встановлено, що лист банку від 29.09.2008 року за № 20.1.3.2/6-2 355/7930 про зміну процентної ставки з 26.10.2008 року позивач отримав 30.10.2008 року (а.с.12-зворот), тобто поза межами строку для висловлення незгоди, встановленого банком, і 4.11.2008 року направив банку лист про незгоду з підвищенням розміру процентної ставки (а.с.13).
Також матеріалами справи стверджується і сторонами не оспорюється, що такі не дійшли згоди щодо нового розміру процентної ставки в письмовій формі.
Зазначені положення закону та обставини справи залишились поза увагою суду, в зв”язку з чим суд прийшов до помилкового висновку про правомірність дій банку щодо підвищення розміру процентної ставки та відсутність підстав для задоволення вимоги позивача.
В зв"язку з цим колегія суддів вважає, що згідно з положеннями п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду в частині відмови у визнанні неправомірними дії ПАТ КБ „ПриватБанк” щодо підвищення процентної ставки за укладеним з ОСОБА_1 27.03.2008 року кредитним договором № lvh9ga0000000150 та зобов»язання ПАТ КБ „ПриватБанк”перерахувати здійснені ОСОБА_1 платежі, зарахувавши їх на погашення наступних платежів слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити цю позовну вимогу.
В решті рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст.309, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 21 серпня 2010 року в частині відмови у визнанні неправомірними дії ПАТ КБ „ПриватБанк” щодо підвищення процентної ставки за укладеним з ОСОБА_1 27.03.2008 року кредитним договором № lvh9ga0000000150 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати неправомірними дії ПАТ КБ „ПриватБанк” щодо підвищення процентної ставки за укладеним з ОСОБА_1 27.03.2008 року кредитним договором № lvh9ga0000000150 та зобов»язати ПАТ КБ „ПриватБанк” перерахувати здійснені ОСОБА_1 платежі, зарахувавши їх на погашення наступних платежів.
В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий : Павлишин О.Ф.
Судді : Бойко С.М.
Мусіна Т.Г.