Справа № 22-ц-944 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія: 45 Доповідач: Павлишин О. Ф.
01 березня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -Павлишина О.Ф.,
суддів -Бойко С.М., Мусіної Т.Г.,
при секретарі Тлумак Л.В.,
з участю ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 25 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Городоцької міської ради Львівської області про встановлення меж земельних ділянок, закріплених за житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до плану земельної ділянки, зобов”язання Городоцької міської ради винести та встановити межові знаки в натурі, повернення самочинно захопленої земельної ділянки з приведенням у придатний стан для її використання., -
Вказаним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Городоцької міської ради Львівської області про встановлення меж земельних ділянок, закріплених за житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до плану земельної ділянки, зобов”язання Городоцької міської ради винести та встановити межові знаки в натурі, повернення самочинно захопленої земельної ділянки з приведенням у придатний стан для її використання.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 В апеляційній скарзі стверджує про незаконність і необгрунтованість рішення. Вважає, що суд не встановив дійсні розміри його земельної ділянки та відповідачки, не взяв до уваги, те, що відповідачка двічі захопила частину його земельної ділянки. Зазначає, що Городоцьке районне управління земельних ресурсів не залучалось до участі в розгляді справи. На думку апелянта, суд невірно застосував ст.ст.22, 30 ЗК України, оскільки такі стосуються земель сільськогосподарського призначення. Просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, які аналогічні її доводам, пояснення представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 про заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити в зв”язку з наступним.
Матеріалами справи встановлено такі обставини.
Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого 14.09.1999 року Самбірським МБТІ, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будинковолодіння АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Городоцькою держнотконоторою 31.08.1999 року, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_4 за законом є його син - ОСОБА_1, тобто позивач по справі. (а.с.9)
Згідно з реєстраційним посвідченням, виданим Самбірським МБТІ 05.06.1994 року, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Городоцькою держнотконторою 28.06.1994 року №2273, який вона, як дружина, успадкувала після смерті ОСОБА_6
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується актовим записом про смерть №164 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим Городоцькою держнотконторою 15.01.2010 року, спадкоємцем ОСОБА_5, в тому числі будинковолодіння АДРЕСА_1, є дочка - ОСОБА_2 Право власності останньої на житловий будинок підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССГ №259610, виданим 01.02.2010 року КП "Городоцьке РБТІ".
Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом і за заповітом позивачем і відповідачкою успадковано лише будинковолодіння, до складу спадщини присадибні земельні ділянки не входили, оскільки такі на час відкриття спадщини спадкодавцями не були приватизовані.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивач не подав доказів на підтвердження права власності чи права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2, а відтак не підтвердив факт порушення його права як землекористувача.
Висновки суду достатньо мотивовані та відповідають положенням закону.
Так, відповідно до ст.30 ЗК України в редакції 1992 року, чинного на час переходу права власності на житловий АДРЕСА_2, до набувача права власності на будівлю і споруду при переході права і на будівлю і споруду разом з цими об"єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. Право власності чи право користування земельною ділянкою посвідчується місцевими радами відповідно до вимог ст.23 ЗК України, тобто, державними актами на право приватної власності чи право постійного користування земельною ділянкою, які видаються та реєструються місцевими радами.
Однак ні позивач, ні відповідачка суду не подали документів, що підтверджують їх право користування земельними ділянками, а також такі ствердили відсутність права власності на земельні ділянки у попередніх власників житлових будинків.
А тому, оскільки перехід права власності на будівлю чи споруду не тягне за собою безумовного права користування всією земельною ділянкою, на якій такі розташовані, ст.67 ЗК України (1992 року) передбачено граничний розмір земельної ділянки, що надається в користування або у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд - 0,10 гектара, а сторони по справі фактично користуються земельними ділянками, що перевищує вказаний розмір, суд проаналізувавши зібрані докази, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову, що відповідає закону.
Твердження апелянта суд, що суд невірно застосував ст.ст.22, 30 ЗК України, оскільки такі стосуються земель сільськогосподарського призначення, є безпідставним, так як суд покликався на вказані статті ЗК України в редакції 1992 року, і такі земель сільськогосподарського призначення не стосуються.
Покликання апелянта на незаконність і необгрунтованість рішення нічим не підвтерджене та спростовується вищенаведеним.
Судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, і в зв"язку з цим колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 313-315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 25 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий : Павлишин О.Ф.
Судді : Бойко С.М.
Мусіна Т.Г.