Справа № 22-ц-1086/11 Головуючий у 1 інстанції: Леньо
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
10 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Федоришина А.В.,
суддів : Шашкіної С.А., Мацея М.М.,
при секретарі - Качмар М.Я.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ухвалу того ж суду від 8 листопада 2010 року
у справі за позовом заступника прокурора Львівської області в інтересах ОСОБА_5 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про поновлення строку звернення до суду, визнання розпорядження частково недійсним, -
прокурор звернувся до районного суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що розпорядження районної адміністрації №354 від 20.04.1999 року «Про приєднання звільнених суміжних квартир»в частині залишення приміщення площею 4,5 м2 у спільному користуванні мешканців квартири №№1 і 2А (а не в користування тільки квартири№2А) є нечинним, так як сім'я ОСОБА_5 втрачає право на реальну можливість на облаштування комунальних вигод і ця обставина порушує санітарні вимоги до житлових приміщень.
Оскаржуваним рішенням позивачу поновлено строк позовної давності, визнано незаконним та скасовано розпорядження районної адміністрації в частині залишення приміщення під літерою 2-1 площею 4,5 м2 у спільному користуванні квартири №2а та №1, визнано квартиру АДРЕСА_1 приєднаною до житлової площі сім'ї ОСОБА_5 в цілому, в тому числі й приміщення під літерою 2-1 площею 4,5 м2.
Оскаржуваною ухвалою відмовлено в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду.
Рішення оскаржили ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, просять його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові прокурора.
Ухвалу оскаржила ОСОБА_2, просить її скасувати і роз'яснити рішення суду.
На обґрунтування скарги на рішення суду апелянти зазначають. Що суд безпідставно поновив прокуророві строк позовної давності, оскільки ОСОБА_5, в інтересах якого прокурор подав позов, знав про оскаржуване розпорядження, у встановлений законом строк його не оскаржив і тому строк позовної давності є пропущеним.
По суті спору зазначають, що суд порушив норми матеріального права, так як ст.ст. 50, 54, 100 ЖК України до даних правовідносин не застосовується, ос кільки спірне приміщення входило до складу окремої квартири і не могло передаватись позивачу в порядку ст. 54 ЖК України. Крім цього, спірне приміщення було в аварійному стані, розміщене на горищі на аварійному перекритті над квартирою апелянтів, є єдиним прохідним місцем на горище для жильців квартири №1.
Обґрунтовуючи скаргу на ухвалу, ОСОБА_2 вказала, що мотивувальна частина рішення не містить посилання на назву статті, її частину, пункт, підпункт Закону, а також на закон, яким керувався суд. Вважає, що відмова суду в роз'ясненні рішення про те, яку норму закону суд застосував, є незаконною і тому ухвалу слід скасувати та роз'яснити це рішення суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянтів та їх представника на підтримання скарги, прокурора, ОСОБА_5, третю особу ОСОБА_10 і її представника на заперечення скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали і рішення суду та ухвалення нового рішення про суті спору.
Із матеріалів справи убачається, що на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_5 та його сім'я були наймачами однокімнатної комунальної квартири АДРЕСА_1, а сім'я ОСОБА_2 -власниками квартири №1, будинок знаходився на балансі міської ради. Квартира ОСОБА_5 складалась із житлової кімнати, кухні та спільними із суміжною квартирою №2 комунальними вигодами. У зв'язку із звільненням однокімнатної комунальної квартири №2, оскаржуваним розпорядженням районної адміністрації житлова кімната цієї квартири приєднана до квартири №2А, а спірне приміщення залишено у спільному користуванні квартир №№ 1 та 2А. Квартира №2 ліквідована.
Унаслідок даного приєднання квартира №2А стала окремою двохкімнатною квартирою з усіма вигодами.
Задовольняючи позов суд першої інстанції убачав незаконним оскаржуване розпорядження з тих підстав, що кухня квартири №2 не є суміжним приміщенням до квартири №1, сім'я ОСОБА_2 не перебувала у черзі для покращення житлових умов, заяви про приєднання спірного приміщення не подавали. Натомість усі ці обставини відповідали умовам щодо сім'ї ОСОБА_5.
Крім цього суд зазначив, що рішення районної адміністрації №354 від 20.04.1999 року не відповідає вимогам ст.ст. 50, 100 ЖК України, так як спірне приміщення кухні передано у спільне користування двох сімей без згоди ОСОБА_5, що погіршує санітарні вимоги до приміщень.
Однак висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Із розпорядження №354 випливає, що районна адміністрація у межах наданих їй повноважень прийняла рішення про приєднання до суміжної квартири ОСОБА_5 №2А житлову кімнату квартири №2. Приміщення під літерою 2-1 площею 4,5 м2, а не кухню, як помилково вважає суд, залишив у спільному користуванні мешканців двох квартир - №№1 та 2А. У цьому разі отримання згоди ОСОБА_5 закон не вимагає, неприєднання цього приміщення жодним чином не впливає на санітарно-технічний стан його квартири, до того ж, після реалізації оскаржуваного розпорядження квартира ОСОБА_5 стала окремою благоустроєною квартирою, а його сім'я була забезпечена житлом згідно норм.
Як убачається із матеріалів справи, у тому числі з інвентаризаційної справи, на час прийняття оскаржуваного рішення приєднання спірного приміщення до квартири ОСОБА_5 позбавляло сім'ю ОСОБА_2 розпоряджатись правами співвласника допоміжного приміщення, так як вони не мали окремого виходу на горище.
Отже, районна адміністрація обґрунтовано залишила спірне приміщення у спільному користуванні квартир №№ 1 та 2А.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову прокурора.
Так як рішення суду є скасованим, то і ухвала суду про відмову в роз'ясненні рішення також підлягає скасуванню.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ст. ст. 309, ст. ст. 312, 317 ЦПК України колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9 задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову заступника прокурора Львівської області:
- про визнання незаконним розпорядження Личаківської районної адміністрації №354 від 20.04.1999 року в частині залишення приміщення під літерою 2-1 площею 4,5 м2 у спільному користуванні з квартирою №1;
- про визнання квартири АДРЕСА_1 приєднаною до житлової площі сім'ї ОСОБА_5 в цілому, у тому числі з приміщенням під літерою 2-1 площею 4,5 м2.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 8 листопада 2010 року скасувати.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: