30 вересня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2256/11
Чернівецький окружний адміністративний суд колегією в складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.;
суддів: Скакун О.П.;
Левицького В.К.,
секретаря судового засідання -Олійник О.В;
за участю:
позивач не з'явився;
представника відповідача - ОСОБА_2 ( копія довіреності №22/754-Д від 22.03.11р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Чернівецького окружного адміністративного суду 13 вересня 2011 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності неправомірною та вчинення дій.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 15 серпня 2011 року позивач направив на адресу Служби Безпеки України звернення про порушення правоохоронними органами України його прав, свобод та охоронюваних законом інтересів. Вказане звернення Службою безпеки України в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» та вимог ст.5 Закону України «Про Службу безпеки України» перевірено не було, а неправомірно передано за неналежністю до Генеральної Прокуратури України. Також, позивач вказує на те, що Служба безпеки України навмисно порушила ч.2ст.7 Закону України з метою, мотивом та умислом ухилитись від свого обов'язку надати на вимогу позивача письмову відповідь на його звернення.
Позивач в судове засідання не з'явився. В адміністративному позові просив суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язати надати письмове пояснення на звернення від 15.08.2011р., також, просив розглянути справу без його участі, в зв'язку зі станом здоров'я. Додаткових доказів та пояснень по суті позовних вимог не надавав.
Представник відповідача у судовому засіданні подав заперечення на позовну заяву в якому вважає що позовні вимоги, як в частині визнання бездіяльності Служби безпеки України, так і в зобов'язанні надати позивачу письмове пояснення, згідно вимог ст.5 Закону України «Про Службу безпеки України» є необгрунтованими та безпідставними. Співробітник Служби безпеки України т.в.о. начальника відділу розгляду звернень громадян ОСОБА_4 прийняв законне рішення розглянувши звернення ОСОБА_3 як таке, що не входить до повноважень Служби безпеки України в термін не більше п'яти днів переслав дане звернення за належністю в Генеральну прокуратуру України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд,-
ОСОБА_3 13 вересня 2011 року звернувся до Служби безпеки України з проханням надати мотивовані розяснення щодо порушень правоохоронними органами його прав і свобод людини та охоронюваних законом інтересів.
19 серпня 2011 року позивач отримав відповідь № 22/4/К-4913/5 про направлення його звернення на розгляд за належністю.
ОСОБА_3 неодноразово звертався з даним питанням до правоохоронних органів та судових інстанцій.
Так, у своєму зверненні від 28 вересня 2007 року до Голови міжрайонного товариства молдавської культури Буковини позивач стверджував, що він став жертвою переслідування за національною ознакою в України та просив допомогти йому у припиненні геноциду щодо нього, оскільки не може користуватися своєю власністю у с. Бояни, оскільки після примусового виконання судового рішення по його вселенню в його дім у с. Бояни на нього напали двоє молодиків, які з його слів, били його, після чого він отримав багаточисельні тяжкі тілесні ушкодження внаслідок яких став інвалідом, що гр. ОСОБА_5 незаконно та розбійним шляхом заволодів його спадковим майном, а правоохоронні органи відмовляються дотримуватися вимог Конституції та Законів України, що він надавав в прокуратуру достатньо доказів цього злочину, а прокуратура разом з судовою владою захищають цей злочин від розкриття.
07 вересня 2007 року до Управління СБ України в Чернівецькій області від Голови міжрайонного товариства молдавської культури Буковини надійшла заява, в якій він повідомляв про отримання звернення гр. ОСОБА_3 від 28 вересня 2007 року про здійснення стосовно нього геноциду з причини національного походження. В ході розгляду даної заяви Управлінням СБ України в Чернівецькій області не виявлено будь-яких ознак злочину, передбаченого ст. 442 КК України «Геноцид». 16 жовтня 2007 року, начальником Управління СБ України в Чернівецькій області винісено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом геноциду, тобто за ознаками злочину, передбаченого ст. 442 КК України, на підставі п. 1 ст. 6 КПК України - за відсутністю події злочину.
Вказана постанова була оскаржена позивачем у Шевченківський районний суд м. Чернівці.
27 листопада 2007 року Шевченківським районним судом м. Чернівці винесена постанова про залишення без задоволення скарги ОСОБА_3 на постанову начальника УСБУ в Чернівецькій області від 16.10.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_3 за фактом геноциду, тобто злочину передбаченого ст. 442 КК України.
Зазначена постанова суду була оскаржена позивачем до апеляційного суду Чернівецької області.
26 грудня 2007 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області винесла Ухвалу. відповідно до якої апеляція ОСОБА_3 залишена без задоволення, постанова Шевченківського районного суду від 27.1 1.2007 року - без змін.
02 жовтня 2007 року ОСОБА_3 звернувся в Садгірський районний суд м. Чернівці з позовною заявою до СБ України та Генеральної прокуратури України щодо оскарження дій та бездіяльності, у якій просив суд зобов'язати Генеральну прокуратуру України перевірити його заяву про державний геноцид стосовно нього, який здійснюється державними та правоохоронними органами України та надати йому відповідь за підписом Генерального прокурора України, також просив суд зобов'язати СБ України перевірити його ідентичну заяву та надати йому остаточне рішення за підписом вищого керівництва СБ України, а також заборонити ГПУ та СБУ порушувати вимоги ст. ст.7. 8 Закону України «Про звернення громадян».
Постановою Садгірського районного суду від 22 травня 2009 р. в позові ОСОБА_3 до СБ України га Генеральної прокуратури України відмовлено у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Ознайомившись з матеріалами справи, проаналізувавши відповідне законодавство, суд дійшов висновку, що відповідач діяв законно з наступних підстав.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про службу безпеки України» вказано, що Служба безпеки України- державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.
Згідно зі ст. 2 вище вказаного закону, на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій. які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про Службу безпеки України», правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною.
Згідно з статтею 5 цього закону, діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і межах, визначених Конституцією та законами України.
Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Орган Служби безпеки України у разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов'язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності.
Служба безпеки України на вимогу громадян України чу місячний строк зобов'язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їх прав чи свобод. Такі особи мають право оскаржити до суду неправомірні дії посадових (службових) осіб та органів Служби безпеки України.
Так, згідно ч. 3.4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», вказано: що питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Тимчасово виконуючий обов'язки начальника відділу розгляду звернень громадян «Приймальня СБ України, Управління режиму документального забезпечення і контролю СБ України» ОСОБА_4 прийняв абсолютне вірне та законне рішення після того, як уважно розглянув і належним чином оцінив звернення ОСОБА_3 до СБ України, як таке, що не входить до повноважень СБ України та в термін не більше пяти днів переслав дане звернення за належністю у Генеральну прокуратуру України, про що було повідомлено позивачу.
При цьому співробітни СБ України ОСОБА_4 приймаючи дане рішення, вірно керувався ст.4 Закону України «Про Службу безпеки України», де зазначено, що правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжніродні правові акти, визнані Україною.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», звернення ОСОБА_3 до СБ України від 15.08.2011 року було переадресовано за №22/4/К-4913/5 від 19 серпня 2011 року до Генеральної прокуратури України, оскільки у відповідності до ст.1 Закону України «Про прокуратуру», нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів на всій території України покладений на органи прокуратури.
Отже, на підставі викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява не належить до задоволення.
Згідно з ч.2 ст.94 КАС України : “Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз".
Оскільки в при розгляді даної адміністративної справи судові експертизи не проводилися, а свідки не залучалися, суд не здійснює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6,7,11, 94 , 158-163, КАС України, суд , -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, перебачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копіїї постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова в повному обсязі складена 05 жовтня 2011 року.
Суддя О.Я.Бойко
О.П.Скакун
В.К.Левицький