05 вересня 2011 року Справа № 2а/2370/6551/2011
05.09.11
09 год. 44 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді- Тимошенко В.П.,
суддів - Грицаєнко О.Л., Трофімової Л.В.,
при секретарях - Кулику О.П., Шоколенко Т.М.,
за участю представників позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за довіреностями,
представника відповідача -ОСОБА_3 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулося товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» про скасування податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 28 липня 2011 року № 0000422301.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до акту проведеної документальної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось у лютому 2011 року, встановлено, що позивачем завищено задекларовані показники у складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 277168 грн. та відповідно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року га 27718 грн.; також виявлено порушення п.200.3, п.200.4 Податкового кодексу України - підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року на 277168 грн.; перевіркою неможливо підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 15036589 грн. у зв'язку із проведенням зустрічних звірок щодо основних постачальників по ланцюгу постачання до виробника та іншими запитами, що були направлені в ході перевірки.
В акті перевірки встановлено нікчемність правочинів за період з 01.02.2011 по 31.03.2011 з контрагентами ТОВ «Мертенс»на суму 1676,80 грн., ПП «Ріст»на суму 139213,80 грн., ПП «Аваі»на суму 23962,21 грн. , ПП «Інтер-Торгснаб», на суму 112315 грн. 15 коп.
Позивач вважає, що на підтвердження своїх висновків в акті перевірки відповідачем не зазначено жодного доведеного факту, підтвердженого належними письмовими доказами, який підтверджує припущення, що зазначені правочини на постачання позивачу соняшнику укладалися без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також, що вони були спрямовані на порушення публічного порядку.
Позивач зазначає, що висновки відповідача, які наведені в акті перевірки, спростовуються укладеними договорами, накладними на постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар, в тому числі і сплату податку на додану вартість в ціні товару, що повністю відповідає умовам договору купівлі-продажу і підтверджує саме направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог з тих підстав, що проведеною документальною позаплановою перевіркою податковим органом встановлено порушення позивачем пп.198.1, п.198.6 ст. 198 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме позивачем завищено задекларовані показники в складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 277168 грн. та відповідно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року на 277168 грн.; п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України -позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року на 277168 грн.. В актах перевірки встановлені факти нікчемності правочинів з контрагентами-постачальниками з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, і за загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням встановив наступне.
ТОВ «Катеринопільський елеватор»зареєстроване Катеринопільською райдержадміністрацією 30.06.2004, ідентифікаційний код 32580463, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.07.2004, є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва від 27.08.2004 № 32392796.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України .
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до 44.6. Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з пп. 54.3.2. п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно із п. 198.2 ст. 198 р. V ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.
Вирішення спору у даній справі потребує встановлення реальності господарських операції між позивачем та контрагентами: ТОВ «Мертенс», ПП «Аваі», ПП «Ріст», ПП «Інтер-Торгснаб». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питання щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за роботи, виконаними цими контрагентами.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Судом встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось у лютому 2011 року. За результатами перевірки складений акт від 19.07.2011 № 155/23-017/32580463, відповідно до висновків якого позивачем завищено задекларовані показники у складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 277168 грн. та відповідно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року на 277168 грн.; також виявлено порушення п.200.3, п.200.4 Податкового кодексу України - підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року на 277168 грн.; перевіркою неможливо підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 15036589 грн. у зв'язку із проведенням зустрічних звірок щодо основних постачальників по ланцюгу постачання до виробника та іншими запитами, що були направлені в ході перевірки.
Зокрема в акті встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мертенс»укладено договір будівельного підряду від 04.02.2011 щодо виконання робіт по влаштуванню кабінету в адмінбудинку.
Для проведення перевірки правильності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «Мертенс» було використано інформацію ДПІ у Печерському районі м. Києва, а саме акт перевірки від 28.03.2011 № 289/23-6/37102322 про результати документальної перевірки ТОВ «Мертенс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2010 по 28.02.2011.
За результатами перевірки ТОВ «Мертенс»встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Із аналізу податкової звітності у ТОВ «Мертенс»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Мертенс»підприємствам-покупцям, що свідчить про нікчемність правочинів, оскільки відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Таким чином з врахуванням матеріалів перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідачем в акті перевірки зроблений висновок, що податковий кредит від ТОВ «Мертенс»на адресу позивача за лютий 2011 року в сумі 1676,80 грн. є недійсним і підлягає зменшенню.
На підтвердження реальності господарської операції із ТОВ «Мертенс»позивачем надано договір підряду будівельного підряду № 54а-02-11 від 04.02.2011, акт приймання виконаних підрядних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних робіт, зміст яких свідчить, що роботи є достатньо трудомісткими, потребують часу та кваліфікованих працівників. Суд враховує, що ТОВ Мертенс»не мало кваліфікованого персоналу для виконання робіт такого виду та обсягу робіт і відсутні докази залучення такого персоналу на підставі цивільно-правових договорів.
Далі в даному акті перевірки встановлено, що між позивачем та ПП «Аваі»укладено угоду в усній формі щодо купівлі -продажу зернових культур. Транспортування товару здійснювалося за рахунок постачальника -ПП «Аваі».
Для проведення перевірки правильності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ПП «Аваі»відповідачем було використано інформацію Кіровоградської ОДПІ за наслідками перевірки зазначеного підприємства (довідка від 15.03.2011 № 126/1520/37059311). Перевіркою ПП «Аваі»встановлено, що чисельність працюючих за 4 квартал 2010 року складала 1 особа (довідка по формі 1ДФ не подається), відповідно до бази даних декларація з податку на прибуток за 12 місяців 2010 року відсутня, також відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а тому зроблений висновок, що правочини, здійснені ПП «Аваі»із постачальниками та покупцями, не спрямовані на реальне настання правових наслідків. ПП «Аваі»не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту.
Суд зауважує, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах.
Із врахуванням матеріалів перевірки Кіровоградської ОДПІ відповідачем зроблений висновок, що податковий кредит від ПП «Аваі»на адресу позивача за лютий 2011 року у сумі 23962,21 грн. є недійсним та підлягає зменшенню.
Судом встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складений акт від 25.07.2011 № 160/23-017/32580463. В даному акті встановлено, що між позивачем та ПП «Ріст»укладено договір поставки від 20.09.2010 №203/К на купівлю сільськогосподарської продукції, відповідно до умов якого постачальник (ПП «Ріст») передає, а покупець (ТОВ «Катеринопільський елеватор») приймає і оплачує насіння. За умовами договору транспортування товару здійснювалося за рахунок постачальника -ПП «Ріст». Відповідно до п. 3 договору поставки постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ ТОВ «Катеринопільський елеватор», Новомосковський філіал ЗАТ з ІІ «Оріль-Лідер».
Про нікчемність правочинів із ПП «Ріст»відповідачем зроблений висновок на підставі акту від 19.04.2011 № 243-23/3-34671871 про результати документальної позапланової виїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкового кредиту та податкових зобов'язань за листопад, грудень 2010 року, наданий Західно-Донбаською ОДПІ в Дніпропетровській області, в якому встановлено нікчемність правочинів, здійснених у листопаді, грудні 2010 року, у тому числі із позивачем -ТОВ «Катеринопільський елеватор». Перевіркою також встановлено, що на ПП «Ріст»відсутні власні вантажні транспортні засоби, тобто підприємство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами. До перевірки не надано будь-яких договорів оренди транспортних засобів або договорів на перевезення вантажу. У зв'язку із відсутністю первинних документів, які б підтверджували наявність трудових ресурсів, транспортних засобів, перевіряючи дійшли висновку про відсутність у ПП «Ріст»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Оформлення договорів та первинних документів ПП «Ріст»щодо реалізації товару покупцям є такими, що суперечать нормам Цивільного кодексу України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків через включення до складу податкових зобов'язань сум податку на додану вартість за правочинами, які за результатами перевірки визнані нікчемними, в тому числі ТОВ «Катеринопільський елеватор».
Відповідно до п. 140.2 ПК України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним.
Суд зауважує, що спірна господарська операція мала місце 08.12.2010 відповідно до податкової накладної від 08.12.2010 № 45, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 28.12.2010 № 8/45 до податкової накладної від 08.12.2010 № 45, товаро-транспортних накладних від 08.12.2010.
Суми на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту січня 2011 року, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації за січень 2011 року.
Позивач включив розрахунки коригування (в зв'язку із зміною ціни) до податкової звітності з ПДВ за грудень 2010 року, а податкові накладні -до податкової звітності з ПДВ за січень 2011 року (акт перевірки від 23.05.2011 № 90/23-017/32580463).
Про нікчемність господарської операції із наступним контрагентом позивача -ПП «Інтер-Торгснаб»перевіряючими зроблений висновок на підставі акту перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 16.03.2011 № 856/23-100\37262527 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Інтер-Торгснаб»з питань взаємовідносин з контрагентами, які задекларовані у податковій звітності із ПДВ за грудень 2010 року. Зокрема, перевіркою встановлено відсутність фактичного постачання товарів від контрагентів до ПП «Інтер-Торгснаб» у грудні 2010 року, внаслідок чого показник податкового кредиту по рядку 17 податкової декларації по ПДВ за грудень ПП «Інтер-Торгснаб»не підтверджено. Також перевіряючими встановлено, що позивачем не виписувалися довіреності на отримання соняшнику від ПП «Інтер-Торгснаб». До перевірки не надані документи для підтвердження фактів проведення вантажо-розвантажувальних робіт, хоча транспортування товару здійснювалося за рахунок ПП «Інтер-Торгснаб».
На підставі вищеназваних актів перевірки позивача відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2011 року № 0000422301 про зменшення суми бюджетного відшкодування ( у тому числі на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 277168 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 гривні.
На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані слідуючі документи: податкові та видаткові накладні, коригуючі накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, товарно-транспортні накладні, переліки реєстрів ТТН, банківські виписки, накладні на переміщення хлібопродуктів всередині підприємства, звіти про рух ТМЦ, журнал реєстрації лабораторних аналізів середньодобових зразків тощо.
Судом встановлено, що договори із контрагентами позивача укладалися в усній формі, однак документи щодо узгодження ціни ( з урахуванням результатів лабораторних досліджень), зміни якості зерна і його характеристик, інформація про осіб (відповідно до доручень, які зазначені у товарно-транспортних накладних), які здійснювали дані операції від імені контрагентів, - відсутні.
Складські, інвентаризаційні документи свідчать про рух товарно-матеріальних цінностей, проте жодних доказів щодо ідентифікації осіб, які уповноважені здійснювати операції у перевірених звітних періодах, від імені контрагентів позивача, а саме: ТОВ «Мертенс», ПП «Ріст», ПП «Аваі», ПП «Інтер-Торгснаб»суду не надано.
На підтвердження здійснення конкретних господарських операцій, нікчемність яких доводить відповідач, судом допитані свідки зі сторони позивача, які також підтверджують, що вищезазначені обставини не перевірялись відповідальними особами при завезенні зерна, а звірка проводилась за державними номерами автомобілів. Таким чином покази свідків не підтверджують факту здійснення спірних господарських операцій від конкретних контрагентів.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про ненадання перевіряючим, під час перевірки, належних первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій з повними відомостями про надання таких послуг саме для цілей господарської діяльності позивача.
З огляду на встановлені у справі обставини, визначити зміст та обсяг здійснених контрагентами господарських операцій, ідентифікувати осіб, які уповноважені здійснювати поставку товару від контрагентів, не видається можливим, оскільки надані позивачем податкові накладні, товарно-транспортні накладні не містять інформації: щодо обсягів і вартості операцій, щодо осіб, які дозволили відпуск товару та осіб, які прийняли товар, відсутня інформація щодо доручень на поставку товару, що спонукає до висновку про відсутність зв'язку контрагентів з господарською діяльністю позивача.
Також суд зауважує, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Суд критично оцінює банківські виписки по особовому рахунку позивача щодо оплати рахунків-фактур постачальникові, оскільки сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що господарська операція мала місце.
Суд зауважує, що дослідження документообігу передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність»та ін.): контракти (договори), пов'язані з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них (здійснювати аналіз істотних та інших умов договору відповідно до діючого законодавства); додаткові угоди що укладались до контрактів (договорів), зміни та доповнення, дотримання форми; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (наприклад -звіт виконавця, акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні, тощо), договори зберігання товару, довіреності; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ, тощо); реєстри отриманих та виданих податкових накладних; документи, що підтверджують повноваження осіб підписувати вищевказані документи на момент їх укладання (наприклад, угода, наказ, реєстраційні і дозвільні документи).
Таким чином, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про фіктивність договірних відносин з контрагентами позивача протягом перевіряємого періоду.
Фахівці контролюючого органу дійшли обґрунтованого висновку щодо завищення задекларованих показників у складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 277168 грн. та щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року на 277168 грн.; також податківцями правомірно виявлено порушення п.200.3, п.200.4 Податкового кодексу України, що підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року на 277168 грн.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган. Відповідач довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, безпідставні та у їх задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий
Суддя В.П. Тимошенко
Судді О.Л. Грицаєнко
Л.В. Трофімова