Справа № 22-ц-989/11 Головуючий у 1 інстанції: Гірник
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
24 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Богонюка М.Я.
суддів : Шашкіної С.А., Федоришина А.В.,
при секретарі - Барабаш О.О.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_6 та Львівської міської ради на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Камеліон»до ОСОБА_6, Львівської міської ради, треті особи: департамент містобудування Львівської міської ради, управління держкомзему у м. Львові про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради, визнання недійсним державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, -
оскаржуваним рішенням задоволено позов Приватного підприємства «Камеліон», визнано незаконною та скасовано ухвалу №1961 сесії Львівської міської ради від 10.07.2007 року «Про затвердження гр. ОСОБА_6 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1», а також визнано незаконним та скасовано державний акт серії №520540 від 15.10.2008 року на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0513 га.
Рішення оскаржили ОСОБА_6 та Львівська міська рада, просять його скасувати і ухвалити нове рішення: ОСОБА_6 -про закриття провадження у справі, міська рада -про відмову у задоволенні позову ПП «Камеліон».
ОСОБА_6 посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме: ухвалою про виправлення описки в резолютивній частині рішення суд змінив зміст цього рішення; дана справа не могла розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачем оскаржувалися дії органа місцевого самоврядування як суб'єкта владних повноважень, тобто спір лежить у сфері публічно-правових відносин. Разом із цим по суті спору зазначає, що вона є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на цій земельній ділянці знаходиться її будинковолодіння і тому ця ділянка правомірно була передана їй в приватну власність. Безпідставним вважає висновок суду про те, що на момент приватизації дана земельна ділянка була вільною і тому, передавши її у власність відповідачці, міська рада порушила процедуру передачі. Наголошує, що цей висновок суд не обґрунтував нормою матеріального права.
Міська рада вказує на те, що спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_6 у власність відповідно до вимог ч.ч. 6-9 ст. 118 ЗК України і вимоги Закону під час його реалізації були дотримані. Апелянт зазначає на неправильне застосування судом норм ст. 134 ЗК України, так як вони не застосовуються до цих правовідносин.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримання апеляційних скарг, ОСОБА_5 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційних скарг колегія суддів приходить до переконання про законність рішення з огляду на викладені мотиви.
Згідно матеріалів справи рішенням виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих №1705 від 16.11.1953 року за будинком АДРЕСА_1 залишено в користуванні земельну ділянку площею 586,7 м.2
Виконкомом Львівської міської Ради депутатів трудящих, як випливає із листа від 20.12.1950 року, сусідньому землекористувачу ОСОБА_8 дозволено користуватись ділянкою саду по АДРЕСА_2 в межах 0,03 г.
Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №31 від 15.01.2001 року надано дозвіл на оформлення та видачу ОСОБА_6 свідоцтва про право приватної власності на будинок після самовільно проведеної реконструкції з добудовою в подвір'ї будинку АДРЕСА_1.
Оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради №1961 від 10.07.2008 року затверджено ОСОБА_6 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,0513 га на АДРЕСА_1-а у м. Львові у приватну власність для обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (у чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали Львівської міської ради редакції) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Висновок суду першої інстанції про передачу ОСОБА_6 у приватну власність спірної земельної ділянки за відсутності підстав та з порушенням порядку є вірним і відповідає матеріалам справи.
Так, із оскаржуваної ухвали Львівської міської ради №1961, матеріалів відведення земельної ділянки (зокрема, технічного паспорта на жилий будинок та плану земельної ділянки станом на 05.05.2000 року), матеріалів погодження земельної ділянки убачається, що земельна ділянка ОСОБА_6 відводилась за рахунок забудованих земель міста, у тому числі: 0,0296 га -за рахунок земель міста ненаданих у власність та користування, 0,0217 га -за рахунок земель, що знаходиться в її користуванні.
Такі обставини щодо площ та правового режиму зазначених складових земель, які відводились для передачі у власність ОСОБА_6, відповідають матеріалам справи.
Як зазначалось вище, ОСОБА_6 до 07.12.2001 року була зареєстрована по АДРЕСА_1 і була користувачем закріпленої за цим будинком у 1953 році земельної ділянки площею 0,587 га. У зв'язку із набуттям права власності на самочинно збудований на подвір'ї цього будинку іншого житлового будинку, останньому було присвоєно будинковий номер 7-а, у ньому вона була зареєстрована проте залишалась користувачем попередньої земельної ділянки надалі.
За таких обставин рішення органу місцевого самоврядування про передачу ОСОБА_6 у власність земельної ділянки площею 0,0217 га є обґрунтованим, так як вона користувалась нею правомірно.
Разом із цим, передача у власність земельної ділянки площею 0,0296 га саме ОСОБА_6 є безпідставною та такою, що порушує права ПП «Камеліон».
Як убачається із матеріалів справи, на час ухвалення оскаржуваної ухвали №1961 спірна земельна ділянка площею 0,0296 га була вільною і для отримання її у власність шляхом викупу ПП «Камеліон»в 2000 році подав відповідну заяву, головне управління архітектури і містобудування дало свій висновок про надання частини земельної ділянки шляхом продажу. Однак, без будь-якого обґрунтування чи відмови заявникові, земельна ділянка була передана ОСОБА_6
Отже, Львівська міська рада, передавши вільну земельну ділянку площею 0,0296 га у власність ОСОБА_6 за наявності не вирішеної раніше поданої заяви ПП «Камеліон» про передачу саме цієї земельної ділянки йому у власність, надала перевагу цій особі і порушила земельні права позивача.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо правомірності користування спірною земельною ділянкою спростовуються матеріалами справи, у тому числі матеріалами відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6, відповідно до яких ця земельна ділянка використовувалась без правової підстави шляхом самозахвату.
Не ґрунтуються на нормах права доводи апеляційної скарги Львівської міської ради, адже спірна земельна ділянка не об'єктом правового регулювання ст. 34, 36 та 121 ЗК України, на норми яких посилається апелянт.
Оскільки правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права власності на спірну земельну ділянку, міська рада, як власник землі, виступала з іншими особами як рівний суб'єкт цивільних правовідносин щодо володіння, користування і розпорядження землею тому колегія суддів приходить до висновку про те, що спір є цивільно-правовим і тому суд першої інстанції вірно його розглядав за правилами цивільного судочинства.
Разом із цим слід зазначити, що відповідно до п. 54 порядку денного пленарного засідання 10-а сесія Львівської міської ради 5-го скликання від 01.07.2008 року розглядала питання затвердження ОСОБА_6 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і ухвалою №1961 вирішила надати ОСОБА_6 земельну ділянку на АДРЕСА_1 у власність.
Отже, доводи апеляційної скарги про ухвалення Львівською міською радою оскаржуваної ухвали саме 10 липня 2008 року, а не 2007 року є обґрунтованими і тому колегія суддів не вважає опискою зазначену в описовій та резолютивній частині рішення дату прийняття Львівською міською радою ухвали №1961 10.07.2008 року.
З огляду на ці обставини колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 21.10.2010 року про виправлення описки.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують правильність його висновків, то рішення слід залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 317 ЦПК України колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, а Львівської міської ради - відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2010 року залишити без змін, а ухвалу цього ж суду від 21 жовтня 2010 року скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: