Справа № 11-82/11 Головуючий у 1 інстанції: Сенечин В.М.
Категорія: ст. 125 ч.2 КК України Доповідач : Танечник І. І.
18 лютого 2011 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Танечника І.І.
Суддів: Волинця М.М. , Тенюха В.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1
на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_1,
українець, громадянин України, одружений, несудимий, приватний підприємець, проживаючий за адресою -АДРЕСА_1
визнаний винним і засуджений за ст. 125 ч.2 КК України на 200 годин громадських робіт.
Згідно із ч.5 ст. 74 КК України звільнено засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 1 000 грн. моральної шкоди.
ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 03 жовтня 2007 року приблизно о 15 год. 30 хв. в м. Самборі Львівської області на території промислового ринку, що по вул. Валовій, на грунті неприязнених відносин, що виникли раптово, умисно наніс удари кулаками і головою в обличчя та інші частини тіла ОСОБА_2, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров”я.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції зазначив про те, що повністю не згоден з вироком , в якому неправильно трактуються та оцінюються обставини справи, кваліфікація злочину. Вважав, що його дії, вчинені по відношенню до ОСОБА_2 слід кваліфікувати як такі, що вчинені з метою самозахисту, а дії ОСОБА_2 щодо нього слід розглядати як хуліганство, погрозу вбивством та замах на вбивство. Стверджував, що не був ініціатором конфлікту з ОСОБА_2м., який давав неправдиві свідчення. Звертав увагу, що справа розглянута, на його думку, упереджено, не за територіальним поділом, секретарем судового засідання „ спотворені” показання свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Просив скасувати оскаржуваний вирок, розглянути апеляційним судом справу по суті, перекваліфікувавши дії гр.. ОСОБА_2 на хуліганство, погрозу вбивством, замах на вбивство, стягнути з ОСОБА_2 10 тис. грн.. моральної шкоди, порушити кримінальну справу відносно свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та дати правову оцінку діям секретаря судових засідань ОСОБА_8 (т.2 а.с. 50-86).
Заслухавши доповідача, міркування засудженого про необхідність скасування вироку, ознайомившись з відмовним матеріалом № 3861, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, вина ОСОБА_1 у висунутому йому обвинуваченні гр. ОСОБА_2, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена, хоча він її не визнав та показав в судовому засіданні, що не був ініціатором інциденту 03 жовтня 2007 року, а під час сутички із ОСОБА_2 діяв з метою самозахисту. При цьому припускав, що ОСОБА_2 міг отримати пошкодження від необережного зіткнення під час сутички .
Суд першої інстанції дав належну оцінку цим запереченням засудженого ОСОБА_1 , не надавши їм віри, оскільки такі спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне, вони суперечать іншим об'єктивним доказам по справі, які судом у встановленому порядку досліджені та підставно прийняті до уваги.
Вина засудженого ОСОБА_9 доведена наступними доказами по справі, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що 03 жовтня 2007 року близько 15 год. 30 хв. він на своєму автомобілі марки „Фольксваген Гольф” проїжджав до свого торгового місця на промисловому ринку м. Самбора. На проході знаходився знайомий ОСОБА_1 із ручним візком для перевезення товару. Жестами з автомобіля просив ОСОБА_1 відійти, надавши можливість проїхати між торговими рядами. Коли ж він, рухаючись на автомобілі, майже порівнявся з ОСОБА_1, то він ногою вдарив по передній панелі машини. У зв'язку з чим він вийшов з автомобіля, щоб подивитись де саме ногою вдарив ОСОБА_1 і чи є якісь сліди. В цей момент ОСОБА_1 наніс кулаком удар в обличчя, а потім головою - в голову, в наслідок чого з носа та голови потекла кров. Пізніше люди, які були на ринку, розтягли їх;
- показаннями свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні про те, що 03 жовтня 2007 року в післяобідній період по закінченні роботи на промисловому ринку м. Самбора він бачив як під час конфлікту між гр.гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_1 спочатку наніс удар ОСОБА_2, який вийшов зі свого автомобіля, а пізніше, коли була сутичка, завдав удар головою.
- показаннями свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні про те, що 03 жовтня 2007 року після обіду, коли автомобіль ОСОБА_2 проїжджав біля ОСОБА_1, то останній ногою намагався зупинити його. Коли ж ОСОБА_2 вийшов з машини і почав нецензурно висловлюватись, то ОСОБА_1 вдарив його рукою в обличчя, в результаті чого з носа пішла кров. Між ними виникла бійка;
- з оголошеного в судовому засіданні висновку судово-медичної експертизи № 498 від 28.10.2008 р. (а.с. 115-117 т.1) вбачається, що в гр. ОСОБА_2 виявлено струс головного мозку, закритий перелом кісток носа, забійну рану в лобній ділянці, сінець на лівій кисті, які утворились від дій тупих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я;
- показаннями судово -медичного експерта ОСОБА_11 в судовому засіданні на підтримку висновку № 498/2008 р. щодо гр.. ОСОБА_2, який міг отримати перелом кісток носа при ударі головою.
Суд першої інстанції дав належну оцінку всім зібраним по справі об'єктивним доказам, які з достовірністю стверджують вину засудженого ОСОБА_1 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров”я потерпілому ОСОБА_2
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 правильних висновків суду не спростувують, стосуються другорядних обставин та обставин, які органом дізнання і судом встановлені та достатні для висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_1, дії якого за ст. 125 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що в діях потерпілого ОСОБА_2 є склад більш тяжких злочинів спростовується його ж скаргою в порядку ст. 27 КПК України від 21.05.2008 року до місцевого суду з проханням порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 125 КК України ( а.с. 67-68 т.1 ), а також -постановою дільничного інспектора Самбірського МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_12 від 25.03.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно гр. ОСОБА_2 за ст. ст. 296, 129 КК України на підставі ст. 6 п.2 КПК України ( а.с. 185-189 в/м № 1861) і постановою Самбірськогом міськрайонного суду Львівської області від 19.07.2010 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 125 ч.1 КК України у зв'язку із закінченням строків давності ( а.с. 34 т.2 ).
Колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог КПК України при винесенні оскаржуваного вироку, тому вона прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію -без задоволення.
Головуючий:
Судді: