Справа № 22-ц-734/11 Головуючий у 1 інстанції: Серьодкіна І.М.
Категорія: 27 Доповідач : Шандра М. М.
22 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.
з участю секретаря Балюк О.С.
та з участю представника ПАТ «УкрСиббанк» Ребрика А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк»про визнання кредитного договору недійсним,-
встановила:
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 22 вересня 2010 року в позові ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсиббанк»про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду є незаконним та ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не врахував, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише при дотриманні суб»єктами даних відносин імперативних вимог законодавства щодо порядку одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Індивідуальна ліцензія на надання, отримання та повернення кредиту в іноземній валюті у сторін за Договором була відсутня, а відтак вважає, що існують підстави для визнання Договору кредиту недійсним.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11328630000, згідно якого банк надав позивачу кредит в іноземній валюті в розмірі 81 400 доларів США, а позичальник зобов»язаний повертати суму кредиту та відсотки за користування кредитом у доларах США.
Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБ України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підлягають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Відповідно до п.5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Національного банку України від 17.07.2001 року, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій.
Матеріалами справи встановлено, що позивачу було видано Банківську Ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(а.с.26), та Дозвіл на право здійснення операцій визначених п.п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(а.с.57-58).
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції підставно дійшов висновку, що надання відповідачем кредиту в іноземній валюті здійснюється на підставі генеральної ліцензії, оскільки відповідно до положень ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. А тому надання кредиту в іноземній валюті здійснено відповідачем відповідно до вимог закону та не вимагає отримання банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на вказану операцію.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: