Справа № 22ц-46/11 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.
Категорія: 19 Доповідач : Шандра М. М.
22 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.
з участю секретаря Балюк О.С.
та з участю ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,
представника АКІБ „Укрсиббанк” Ребрик А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк” на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 листопада 2009 року,-
встановила:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АКІБ «Укрсиббанк»про припинення договору поруки від 17.04.2006 року, укладеного між ним та відповідачем. Зазначав, що позичальник ОСОБА_4 та банк без його згоди самостійно змінили умови кредитної угоди, на забезпечення якої було укладено договір поруки, в сторону погіршення способу забезпечення виконання зобов”язання.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 17.04.2006 року № 42/1 укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком „Укрсиббанк” та ОСОБА_1
Рішення суду оскаржив відповідач АКІБ „Укрсиббанк”.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального права. Вважає, що після визнання договору іпотеки недійсним умови кредитного договору не змінилися, обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_1 не збільшився. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Районним судом установлено, що між АКІБ „Укрсиббанк” та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 242/06Р - 231/416 від 17.04.2006 року, згідно з яким останній отримав кредит у сумі 15 000 доларів США. Розділом 2 Договору передбачено забезпечення виконання зобов”язань ОСОБА_4 у виді поруки ОСОБА_5 згідно договору поруки № 242/1 від 17.04.2006 року та застави будинку за адресою: АДРЕСА_1
Судом також установлено, що 17.04.2006 року між АКІБ „Укрсиббанк” та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, предметом якого є житлове приміщення по АДРЕСА_1, та яким забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов”язань ОСОБА_4 за кредитним договором №242/06 Р 0231 /416.
Відповідно до договору поруки 242/1 від 17.04.2006 року ОСОБА_5 являється поручителем і зобов”язується перед АКІБ „Укрсиббанк” відповідати за виконання ОСОБА_4 усіх його зобов”язань у повному обсязі по кредитному договору № 242/06Р-231/416. Згідно з п.2.1 договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником.
Задовольняючи позов та визнаючи договір поруки від 17.04.2006 року недійсним з підстав передбачених ст.559 Цивільного Кодексу, районний суд виходив з того, що у зв»язку з визнанням недійсним договору іпотеки від 17.04.2006 року рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 06.05.2008 року обсяг відповідальності ОСОБА_1 як поручителя збільшився, оскільки у разі невиконання ОСОБА_4 зобов»язань за кредитним договором, виконання зобов»язань забезпечується лише порукою.
Однак з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України, на яку покликається позивач як на підставу позовних вимог, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов”язання, а також у разі зміни зобов”язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно із ст.546 ЦК України виконання зобов”язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов”язання.
Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов”язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.
З п.1.1 договору поруки вбачається, що поручитель зобов”язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх його зобов”язань, які виникли з кредитного договору № 242/06 Р-231/416 від 17.04.2006 року, існують у даний час, можуть виникнути в майбутньому.
Пунктом 2.2. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання позичальником своїх зобов”язань за кредитним договором кредитор має право висунути свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов”язковими до виконання через 10 днів з моменту невиконання своїх зобов”язань позичальником за кредитним договором.
За таких обставин внаслідок визнання недійсним договору іпотеки житлового приміщення від 17.04.2006 року, укладеного між АКІБ „УкрСиббанк” і ОСОБА_4, обсяг відповідальності ОСОБА_1, як поручителя, не збільшився, оскільки як убачається з п.п. 2.2 договору поруки у випадку невиконання позичальником своїх зобов”язань за кредитним договором кредитор має право висунути свої вимоги безпосередньо до поручителя. ОСОБА_1 цього, вибір конкретних примусових заходів по забезпечення виконання зобов”язання у випадку невиконання боржником свого обов”язку перед банком належить кредитору. Кредитним договором № 242/06Р-231/416 від 17.04.2006 року не передбачено, що забезпечення виконання зобов”язань ОСОБА_4 перед банком гарантується у першу чергу зверненням стягнення на предмет іпотеки.
З наведених підстав рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до АКІБ „Укрсиббанк” про припинення договору поруки.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк” задовольнити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 листопада 2009 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до АКІБ „Укрсиббанк” про припинення договору поруки від 17 квітня 2006 року № 242/1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: