73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
07 жовтня 2011 р. Справа № 2-а-4705/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 < 3-я особа >про стягнення боргу по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області (далі по тексту позивач або УПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач або ФОП) про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1004 грн. 81 коп.
Сторони в судове засідання не з'явились. Від представника позивача надійшла заява, відповідно до змісту якої просить суд розглянути справу без його участі у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримає у повному обсязі. Від відповідача, надійшла заява, відповідно до змісту якої просить суд розглянути справу без її участі у порядку письмового провадження, позовні вимоги не визнає. За таких обставин, керуючись ч.4 ст.122 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Так, відповідно до змісту позову відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зареєстрований в установленому порядку як фізична особа-підприємець. Відповідно до ст.ст.11,14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 року, №1058-IV (далі по тексту Закон №1058) фізичні особи-підприємці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є страхувальниками. Згідно пп.4 п.8 розділу XV Закону №1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється вищезазначеним особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, при цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до ст.1 Закону №1058 мінімальний страховий внесок це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу). Згідно із ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року, №400/97-ВР (далі по тексту Закон №400) ставка збору встановлена на рівні 33,2% від об'єкта оподаткування (в редакції яка діяла на момент виникнення зобов'язання).
Згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 року (далі по тексту Указ №727) відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку до Пенсійного фонду України - у розмірі 42%, фіксованого податку - у розмірі 10%. Враховуючи, що ставка єдиного та фіксованого податку не перевищує 200 грн. на місяць, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності повинні проводити доплату до мінімального страхового внеску, яка визначається як різниця між визначеним особою розміром страхового внеску та частиною відповідного податку, яку перераховують до бюджету Пенсійного фонду України відділенням Державного казначейства України.
Статтею 17 Закону №1058 (в редакції чинній на момент виникнення зобов'язання) встановлено обов'язок відповідача нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, сплата яких здійснюється у строки визначені ч.6 ст.20 Закону №1058. Суми несплачених внесків стягуються у порядку, встановленому ст.106 Закону №1058. Відповідачем за результатами діяльності в 2010 році до УПФУ 01.04.2011 року подану звіт (таблиця №2) про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний, фіксований податок). Відповідно до зазначеного звіту встановлений розмір страхових внесків складає 2112 грн., фактично сплачено 1117,20 грн., заборгованість складає 994,80 грн. На момент звернення до суду з позовом заборгованість у сумі 994,80 грн. відповідачем не погашена, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позов.
Відповідно до заяви відповідача від 07.10.2011 року остання позов не визнає, свою правову позицію письмово не обґрунтувала.
Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.
Так, відповідач є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку. 29.03.2007 року відповідач звернулась із заявою до УПФУ про реєстрації її платником страхових внесків.
До правовідносин стосовно сплати страхових внесків фізичними особами-підприємцями, які є платниками єдиного податку, застосовуються положення Законів №1058, №400 та Указу №727, у редакціях чинних на момент виникнення боргу.
Згідно із п. 3, ст. 11 Закону №1058 фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто, вони є застрахованими особами. Згідно із п. 5, ст. 14 одночасно вони є і страхувальниками, а в силу положень ст. 15 зазначеного Закону - платниками страхових внесків.
Крім цього, відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону №1058 (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) відповідач, будучи страхувальником, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону №1058 під страховими внесками розуміють кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченні згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Пунктом 2 Указу № 727 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують 42 відсотка суми єдиного податку до Пенсійного фонду України. Тобто, визначена частина суми єдиного податку перераховується до Пенсійного фонду як страховий внесок, що сплачується фізичною особою підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до п. 2, розділу І Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року № 2461-VI змінено підпункт 4, п. 8 XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV. Відповідно до зазначених змін фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Суми вказаних доплат розраховуються відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року, №21-1
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розмір страхових внесків, який включається до суми єдиного податку та перераховується в подальшому до Пенсійного фонду, є меншим від встановленого законом розміру обов'язкового до сплати мінімального страхового внеску. Враховуючи це, законодавець встановив обов'язок для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, з урахуванням сплаченої суми страхового внеску у складі єдиного податку здійснювати доплату страхових внесків, внаслідок чого загальна сума страхового внеску, сплачена таким суб'єктом підприємницької діяльності, дорівнюватиме сумі мінімального страхового внеску, встановленого Законом.
Враховуючи, що доплата страхового внеску за своєю правовою суттю є страховим внеском, то порядок, строки її обчислення, нарахування і виплати, а також процедура примусового стягнення регулюються тими ж правовими нормами, що застосовуються у випадку нарахування, обчислення, сплати та стягнення страхових внесків. Відповідно до ч. 6, ст. 20 Закону № 1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для фізичних осіб-підприємців базовим звітним періодом є квартал.
Дослідженням матеріалів справи, а саме звіту (таблиці №2) нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) за 2010 рік, поданого відповідачем до УПФУ 31.03.2011 року, встановлено, що відповідач власноруч визначила суму розміру страхових внесків, які необхідно їй сплатити за 2010 рік. Ця сума згідно звіту складає 2112,80 грн., з яких вона на момент подачі звіту сплатила 1207,99 грн., не сплаченою є сума в розмірі 1004,81 грн.
Відповідно до карти особового рахунку громадянина-підприємця (фізичної особи) єдиний податок від 14.09.2011 року недоїмка по страховим внескам відповідача за 2010 рік склала 1004,81 грн. Отже з викладеного слідує, що відповідач не сплатила у повному обсязі визначену нею добровільно у звіті за 2010 рік суму страхових внесків, які необхідно їй сплатити за 2010 рік. На момент розгляду справи у суді недоїмка у розмірі 1004,81 грн. не погашена.
Відповідно до ст. 58 Закону №1058 Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Статтею 106 цього ж Закону у редакції, чинній на момент виникнення боргу, встановлено право Пенсійного фонду та його територіальних органів звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків. Крім того, пунктом 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Виходячи з того, що недоїмка відповідача виникла у період до 01 січня 2011 р., УПФУ має право звернутись з даним позовом до суду.
Таким чином, суд вважає, що позов управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1004 грн. 81 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1004 грн. 81 коп. задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області (код ЄДРПОУ 21294916) борг по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1004 (одна тисяча чотири) грн. 81 коп. на р/р 25606301450 в ВАТ "Ощадбанк", Цюрупинське відділення №10021/090, МФО 352457.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 10.1