Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
07 жовтня 2011 р. № 2-а- 559/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.
за участю секретаря судового засідання - Пузіковій Н.А.
за участі представників сторін:
позивача - Іванцова Я.І.
відповідача - Щербак Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпак"
до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції
про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Уніпак”, код ЄДРПОУ 31977279, звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, які прийняті судом, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ № 0001852340/0 від 07.09.2009р., № 0001852340/1 від 02.10.2009р., № 0001852340/2 від 29.10.2009р., № 0001852340/3 від 19.01.2010р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 30.07.2009 року по 20.08.2009 року посадовими особами Харківської об'єднаної податкової інспекції була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Уніпак» код ЄДРПОУ 31977279 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 1.03.2009 року. За результати перевірки податковим органом було складено акт № 2523/234/ 31977279 від 25.08.2009 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Уніпак» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 01.03.2009 року.
В даному акті, зокрема зазначалось про неправомірне віднесення до складу валових витрат ТОВ «Уніпак» в третьому кварталі 2008 року суму витрат з придбання у ТОВ «Компані Стріт» послуг на загальну суму 371250 гривень та про нікчемність правочинів укладених товариством з ТОВ «Компані Стріт».
З висновками викладеними в вищезазначеному акті ТОВ «Уніпак» не погодилось та надало до Харківської об'єднаної ДПІ свої заперечення.
Однак податковий орган у своїй відповіді на заперечення № 12975/10/18-014 від 02.09.2009 року залишив висновки вищезазначеного акту без змін.
На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001852340/0, від 07.09.2009року на загальну суму 129938,20 гривень, щодо нарахування товариству податку на прибуток у сумі 92813,0 гривень та штрафних санкцій у сумі 37125,2 гривень.
Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідком розгляду скарг податкове повідомлення - рішення залишено без змін, скарги позивача - без задоволення та направлено на адресу позивача податкові повідомлення - рішення № 0001852340/1 від 02.10.2009р., № 0001852340/2 від 29.10.2009р., № 0001852340/3 від 19.01.2010р.
Крім того, в своїй позовній заяві позивач зазначає, що не є правомірним посилання податкового органу в акті перевірки на невідповідність первинних документів бухгалтерського обліку за вищезазначеними правочинами приписам п.п.2.1.,2.2.,2.2.3.,2.4.,2.7., 2.12, 2.13., 2.14., 2.15.,2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 року за № 186/704 так як дані документи відповідають вимогам законодавства, а на час укладання вищезазначених правочинів та видання документів на їх виконання у осіб, що виступали від імені суб'єктів господарювання були відповідні повноваження.
В ході судового розгляду справи представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з посиланням в обґрунтування правомірності своєї позиції на норми ст.19, ст.ст.21-38 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, положення Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, зазначаючи, що в акті перевірки податковий орган неправомірно зазначає про нікчемність правочинів, а саме договорів підряду № 688 від 7.09.2008 року, №688-р від 07.08.2008 року та договору постачання № 691 від 3.09.2008 року укладених між ТОВ «Уніпак» та ТОВ «Компані стріт».
Відповідач, Харківська ОДПІ в ході судового засідання заперечував проти задоволення позовних вимог. До матеріалів справи відповідач надав свої заперечення проти позову. В цих запереченнях представник відповідач зазначав про наступне.
В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Уніпак» з ТОВ «Компані» Стріт» було укладено договір підряду № 688-р від 07.08.2008 року, згідно якого ТОВ «Компані Стріт» (підрядчик) зобов'язується виконати роботи з ремонту поліграфічного та друкарського обладнання. На виконання даного договору ТОВ «Уніпак» від ТОВ «Компані Стріт» отримало послуг на загальну суму 672685, 42 гривень. На підставі видаткових і податкових накладних по вказаному договору ТОВ «Уніпак» віднесено до складу валових витрат у третьому кварталі 2008 року 371250 гривень.
Перевіркою правильності формування ТОВ «Уніпак» валових витрат по операціям з ТОВ «Компані Стріт» фахівцями Харківської ОДПІ встановлено, що ТОВ «Компані Стріт» знаходиться з 04.12.2007 року на обліку в ДПІ у Малиновському районні м. Одеси на дату складання акту назва суб'єкту господарювання ТОВ «Овімекс» , директором ТОВ «Компані Стріт» в період з 18.04.2008 року по 16.10.2008 року був ОСОБА_3, який відповідно до інформації 2-го відділення Малиновського РАГСУ Одеського міського управління Юстиції помер 13.02.2008 року. Податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців підписанні ОСОБА_4 та прийнятті ДПІ у Малиновському районні м. Одеси з відміткою до відома. Видаткові та податкові накладні на адресу ТОВ «Уніпак» підписанні ОСОБА_5, який не обліковується у документах товариства. ТОВ «Компані Стріт». За юридичною, адресою ТОВ «Компані Стріт» не знаходиться (повідомлення ДПІ у Малиновському районні м. Одеси від 03.10.2008 року № 33143/29-120).
Перевіркою було зроблено висновок, що оскільки витрати ТОВ «Уніпак» по взаємовідносинам з ТОВ «Компані Стріт» були понесенні за нікчемними угодами, які в силу статей 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, ТОВ «Уніпак» в порушення п.5.1.п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесло до складу валових витрат в 3 кварталі 2008 року суму витрат з придбання у ТОВ «Компані Стріт» послуг на загальну суму 371250 гривень, внаслідок чого занижено податок на прибуток у розмірі 92813 гривень.
Також в запереченнях проти позову міститься посилання на приписи статей 203, 215, 216,228 Цивільного кодексу України в аспекті недійсності правочинів укладених між ТОВ «Уніпак» та ТОВ «Компані Стріт» та вимог статі 1 п.1.32., статі 5 п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. ст. 42 Господарського кодексу України, статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року, статті 4 п.п.4.2.3. п.4.2., статті 17 п.п.17.1.3. п.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року стосовно здійснення господарської діяльності, сплати податків, обліку господарських операцій, застосування штрафних санкцій.
Тобто, на думку податкового органу податкові повідомлення - рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток ТОВ „Уніпак”, винесені за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Уніпак» код ЄДРПОУ 31977279 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 01.03.2009 року та рішення прийнятті за результатами розгляду скарг є правомірними та обґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення за результати розгляду первинної скарги товариства були висновки акту № 2523/234/ 31977279 від 25.08.2009 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Уніпак» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 1.03.2009 року» за яким позивачу податковим повідомленням рішенням №0001852340/0 від 7.09.2009 року, визначено зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 129938,2 гривень.
За висновками акту перевірки перевіркою встановлені порушення ТОВ „Уніпак” п.5.1. п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств(стор.17 акту перевірки), а саме, занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 92813 гривень в 3 кварталі 2008 року.
Як випливає зі змісту акту перевірки, вказане порушення вбачається Харківською ОДПІ у тому, що контрагент ТОВ „Уніпак” - ТОВ „Компані Стріт” відсутній за місцезнаходженням, виплата заробітної плати ним не здійснювалась, а документи стосовно взаємовідносин ТОВ „Уніпак” та ТОВ „Компані Стріт” підписані неповноважною особою, оскільки директор ТОВ „Компані Стріт” ОСОБА_3, номер відповідно до актового запису № 7 від 13.02.2008 року.
Не погодившись із висновками акту перевірки ТОВ «Уніпак» надав до Харківської об'єднаної ДПІ свої заперечення, однак податковий орган у своїй відповіді на заперечення № 12975/10/18-014 від 02.09.2009 року залишив висновки вищезазначеного акту без змін.
07.09.2009 року Харківською ОДПІ на підставі вищезазначеного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001852340/0, на загальну суму 129938,20 гривень, щодо нарахування товариству податку на прибуток підприємств у сумі 92813,0 гривень та штрафних санкцій у сумі 37125,2 гривень.
ТОВ «Уніпак» скориставшись своїм правом на оскарження до податкових органів їх рішень, стало здійснювати процедуру їх оскарження, за результатами якої були прийнятті податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ № 0001852340/1 від 02.10.2009 року, №0001852340/2 від 29.10.2009 року , № 0001852340/3 від 19.01.2010 року .
Згідно з п.3.1. статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин: «Об'єкт оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону».
Відповідно до статті 4 п.4.1., п.4.1.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин : « Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону».
Згідно з п.5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин : «Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1., п.5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин : «До складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Судом встановлено, між ТОВ „Уніпак” та ТОВ „Компані Стріт” в рамках господарської діяльності в період який визначений в вищезазначеному акті перевірки укладались відповідні правочини та їх виконання видавались документи первинного бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема це підтверджується, наданими позивачем до матеріалів справи договором підряду №688-р від 07.08.2008р. на ремонт обладнання та договором постачання №691 від 03.09.2008р на поставку картону, відповідними актами та накладними до них та документами, що фіксують взаєморозрахунок між сторонами даних угод.
Податковий орган в своєму акті перевірки та запереченнях проти позову вказує, що вищезгадані угоди, накладні, акти ТОВ «Компані стріт» на адресу «Уніпак», підписані ОСОБА_5, прізвище якого не обліковується у реєстраційних документах ТОВ «Компані стріт».
З огляду на це суд зауважує, що законодавство України не містить поняття та складу «реєстраційних документів». Крім того, суб'єкти господарювання згідно діючого законодавства України не мають повноважень втручатися в господарську діяльність своїх контрагентів, вчиняти відносно них перевірки, у тому числі реєстраційних документів суб'єктів господарювання.
Крім того, ТОВ „Уніпак” надало до суду документи, що підтверджують повноваження директора (ОСОБА_5) на день підписання вищезгаданих угод ТОВ «Компані стріт», а саме наказ про призначення на посаду директора №3 від 20.12.2007 року.
Суд також зазначає, що відповідачем не надано доказів про обізнаність ТОВ «Уніпак» про відсутність повноважень у особи, вказаної у цьому наказі.
У акті перевірки також вказується на те, що виплата заробітної плати ТОВ «Компані стріт» не здійснювалась. А також, що згідно даних бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість», декларації з ПДВ, податку на прибуток, уточнені розрахунки до них за вищезазначений період підписані ОСОБА_3 та прийняті ДПІ у Малинівському районі м. Одеси до відома».
Однак жоден законодавчий акт на час виникнення спірних правовідносин не містив норми яка б надавала право податковому органу приймати податкові декларації «до відома».
Крім того, суд відмічає, що законодавство, що діяло на час спірних правовідносин не ставить у залежність дії платника податків - суб'єкту господарювання від дій чи бездіяльності його контрагентів, у тому числі, не відображення ними податкових зобов'язань.
Таким чином, позивач мав усі законодавчі підстави для відображення в бухгалтерському і податковому обліку своїх зобов'язань за правочинами з ТОВ «Компані Стріт».
Щодо посилання представника відповідача на ч.1 ст.203 Цивільного Кодексу України (надалі -ЦК України) суд зазначає наступне.
Вказаною частиною ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала за відомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Таким чином, для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників вищевказаних контрагентів нашого підприємства на момент укладання, спірних правочинів, що обґрунтовуються відповідними доказами. Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України. При цьому, судом зазначається, що наведені вище санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.
Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). Відповідно до частини 3 вказаної статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Приписами статті 19 Конституції України регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування» за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.
Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином не довів.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України: «У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпак" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпак", а саме: № 0001852340/0 від 07.09.2009р., № 0001852340/1 від 02.10.2009р., № 0001852340/2 від 29.10.2009р., № 0001852340/3 від 19.01.2010р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 07.10.11р.
Суддя Заічко О.В.