Справа № 22-ц-829/11 Головуючий у 1 інстанції: Гуменна Н.М.
Категорія - 32 Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.
іменем України
03 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Каблака П.І.
суддів: Кота І.Н., Мацея М.М.
при секретарі: Балюк О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 25 серпня 2010 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , пояснення сторін та їх представників на підтримання доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши матеріали справи колегія суддів,-
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 25 серпня 2010р. частково задоволено позов ОСОБА_2 до державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця «про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Стягнуто з відповідача в користь позивача 946 грн. на відшкодування матеріальної та 15 000 грн. моральної шкоди заподіяної загибеллю малолітньої доньки позивачки внаслідок її травмування рухомим складом електропоїзда залізниці. Стягнуто з відповідача в дохід держави судові витрати у справі.
Рішення суду оскаржила позивач. В апеляційній скарзі покликається на незаконність і необґрунтованість судового рішення. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її вимог про відшкодування вартості надмогильного пам»ятника та зменшив розмір морального відшкодування.
Просить рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі, а саме стягнути з відповідача на її користь 5126 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 грн. морального відшкодування.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відповідно до положень ч.5 ст.1187 та ч.3 ст.1193 ЦК України особа яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона доведе , що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування витрат на поховання.
Оскільки відповідач не довів наявності непереборної сили або умислу потерпілої в настанні нещасного випадку, а стягнута судом першої інстанції сума матеріального відшкодування в розмірі 946 грн. власне й становить лише документально підтверджені нею витрати пов»язані із похованням потерпілої ( а.с.9-12), ця сума не підлягає зменшенню згідно з положеннями ч.3 ст.1193 ЦК.
Реалізуючи відповідно до ст.11 ЦПК своє право на зверненя до суду , позивачка вибрала можливість одноразового відшкодування їй моральної шкоди за рахунок заподіювача згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦК, визначивши розмір такої у сумі 25 000 грн. не подавши разом з тим жодних доказів на підтвердження її розміру. Тому , суд першої інстанції враховуючи перенесені позивачкою у зв»язку із загибеллю малолітньої доньки моральні страждання й виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості обґрунтовано визначив моральне відшкодування у розмірі суми 15 000 грн.
Перевіряючи обгрунтованість визначеного розміру відшкодування, колегія суддів виходить із долучених до справи матеріалів слідства про відмову в порушення кримінальної справи за фактом смерті неповнолітньої ОСОБА_3 та роз»яснень, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди «№ 6 від 27.03.1992р., з наступними змінами і доповненнями , а також положень ч. 2 ст.1193 ЦК, щодо урахування грубої необережності потерпілої, безвідповідальних дій позивачки та Сколівської школи-інтернату де навчалась потерпіла й у якій власне малолітній особі було дозволено залишити навчальний заклад і самостійно без супроводу дорослих йти додому.
З урахуванням зазначеного та встановлених постановою від 13.03.08р. про відмову в порушенні кримінальної справи ( а.с.1-2 відмовних матеріалів ) фактів та обставин нещасного випадку, колегія суддів вважає за доцільне визначити ступінь спільної вини позивачки та навчального закладу де навчалась потерпіла й встановлює ступінь їх вини у настанні нещасного випадку з потерпілою в розмірі 40% й відзначає, що районний суд у зв'язку з цим підставно визначив розмір морального відшкодування відповідача саме у сумі 15 000 грн., який останнім не оспорюється і повністю відповідає решті 60 % за виключенням розміру вини інших осіб безпосередньо відповідальних за настання нещасного випадку з потерпілою.
Разом з тим, вирішуючи питання про відшкодування витрат на спорудження пам»ятника загиблій доньці позивачки, суд прийшов до правильного висновку, що такі витрати підлягають відшкодуванню у розмірі який не повинен перевищувати граничної вартості стандартних пам»ятників та огорож у даній місцевості, однак не встановив такої вартості й тому безпідставно відмовив у задоволенні таких позовних вимог в цілому, чим порушив вимоги ст.1201 ЦК України.
В цьому зв»язку, колегія суддів вважає за необхідне частково задоволити апеляційну скаргу й змінити рішення суду першої інстанції додатково стягнувши з відповідача в користь позивача вартість пам»ятника не вище граничної вартості стандартних пам»ятників у Львівській області , яка власне становить 4850 грн.. згідно із представленою довідкою Львівського комунального підприємства «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг «( а.с.125).
В решті розглянутих вимог, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 25 серпня 2010р. в частині відшкодування матеріальної шкоди змінити. Вказати, що стягненню з відповідача в користь позивача крім витрат на поховання підлягає також вартість стандартного пам»ятника в розмірі 4850 грн. В решті розглянутих вимог рішення районного суду залишити без змін..
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення й може бути оскаржене протягом 20-ти днів з часу набрання ним законної сили шляхом подання на нього касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: