Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
05 жовтня 2011 р. № 2-а- 10794/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Зінченко А.В.
При секретарі -Воронові М.А.
За участі сторін:
представника позивача -Єрісової Н.М.
представника відповідача -Півоварова О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Скала»до державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, ТОВ «Фірма «Скала», звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова в якому після уточнення позовних вимог, просить суд визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 27.04.2011 року №0000772330 та №0000782330.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 08 квітня 2011 року ТОВ «Фірма «СКАЛА»отримало акт від 06 квітня 2011 року № 544/23-304/21265317 про результати документальної невиїзної перевірки з питань перевірки відомостей, отриманих від ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яке мало правові відносини з ТОВ Фірма «СКАЛА»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.
Актом перевірки встановлено: 1) заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 327520,00 грн. (в т.ч. вересень 2008 року - 687 200 грн; жовтень 2008 року - 292 000 грн; вересень 2009 року - 174 160 грн; жовтень 2009 року -174 160 грн;) через невідповідність податкової звітності, наданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва протягом 2008 - 2009 рр. ТОВ «С.Дж.Р.Груп»; 2) заниження податку на прибуток на загальну суму 1 659400 грн. (в. т. ч. 3 квартал 2008 року - 859 000 грн; 4 квартал 2008 року - 365 000 грн; 3 квартал 2009 року - 217 700 грн.; 4 квартал 2009 року -217 700 грн.;) через невідповідність податкової звітності наданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва протягом 2008 - 2009 рр. ТОВ «С.Дж.Р.Груп»
Висновки документальної невиїзної перевірки ґрунтуються на даних АРМІВ: «Аудит», «Бест Звіт», «Облік», АІС «Податки», «ТАХ», ПК «ПДС»«Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», акт планової виїзної перевірки ТОВ Фірма «СКАЛА»від 12.08.2010 року № 2425/23-304/21265317 за період 01.04.2007 р. по 30.06.2010р., Податкова декларація з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість та додаток 5 до декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за період 01.1.2008р. по 31.12.2009р., Установчі документи та документи відносно ТОВ «С.Дж.Р.Груп»отримані від ВПМ (Акт перевірки, Акт перевірки місцезнаходження, пояснення директора).
З висновками акту перевірки ТОВ Фірма «СКАЛА»категорично не погодилося, вважаючи висновки акту перевірки безпідставними та незаконними та тому надало свої заперечення на акт до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.
21.04.2011 року отримало відповідь ДПІ у Ленінському районі м. Харків на заперечення від 21.04.2011 року № 2830/10/23-310, якою висновки акту залишено без змін.
На підставі вказаного акту перевірки 27.04.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000782330, яким підприємству донараховано податок на прибуток в сумі 1659400,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 414850,0 грн. та податкове повідомлення -рішення № 0000772330, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в сумі 1327520,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 331880,00 грн.
Позивач не погодився з винесеними рішеннями та оскаржив їх до ДПА у Харківській області та до ДПА України.
За результатами розгляду скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення -рішення -без змін.
Позивач вважає висновки ДПІ неправомірними, донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток незаконними, а тому просить скасувати винесені податкові повідомлення -рішення від 27.04.2011 року .
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити, з підстав зазначених у позові.
Відповідач в письмових запереченнях та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували, та просили суд відмовити в задоволенні позову ТОВ «Фірма «Скала» в повному обсязі посилаючись на те, що винесені податкові повідомлення-рішення є законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Скала»перебуває на податковому обліку у ДПІ Ленінському районі м. Харкова , є платником податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
Судом встановлено, що фахівцями Ленінської ДПІ у м. Харкові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Скала»з питань перевірки відомостей, отриманих від ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яке мало правові відносини з ТОВ «Фірма «Скала»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.
За результатами перевірки було складено акт від 06.04.2011 року № 544/23-304/21265317, згідно якого були встановлені порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 (з урахуванням того, що податкова звітність ТОВ „С.Дж.Р.Груп" (декларації з ПДВ, уточнюючі податкові декларації з ПДВ, інші), надана до ДПІ у Печерському районі м. Києва протягом 2008-2009.р, у якій зазначено, що вона підписана Якимець Андрієм Васильовичем) та дані наведені у податкових деклараціях не відповідають вимогам п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року за №166, абз.5 п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»занизило суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1327520 грн., у т.ч. : вересень 2008 року - 687200 грн.; жовтень 2008 року - 292000 грн.; вересень 2009 року - 1 74160 грн.; грудень 2009 року - 1 74160 грн., п. 5.1. пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. (з урахуванням того, податкова звітність ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(зокрема декларації з податку на прибуток), надані до ДПІ у Печерському районі м. Києва протягом 2008-2009.р. у якій зазначено, що вона підписана Якимець Андрієм Васильовичем та дані наведені у податкових деклараціях не відповідають вимогам п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003р. за № 143, абз.5 п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»занижено податок на прибуток на загальну суму 1659400 грн., у т.ч.: 3 квартал 2008 року - 859000 грн.; 4 квартал 2008 року - 365000 грн.; 3 квартал 2009 року - 217700 грн.; 4 квартал 2009 року - 217700 грн.
Судом встановлено, що позивач не погодився з позицією перевіряючих, вважаючи висновки акту перевірки безпідставними та незаконними та надав свої заперечення на акт до ДПІ у Ленінському районі м. Харків.
21.04.2011 року позивачем було отримано відповідь ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на заперечення від 21.04.2011 року № 2830/10/23-310, якою висновки акту залишено без змін.
На підставі вказаного акту перевірки 27.04.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000782330, яким підприємству донараховано податок на прибуток в сумі 1659400,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 414850,0 грн. та податкове повідомлення -рішення № 0000772330, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в сумі 1327520,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 331880,00 грн.
Позивач не погодився з винесеними рішеннями та оскаржив їх до ДПА у Харківській області та до ДПА України.
За результатами розгляду скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення -рішення -без змін.
Судом також в судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Фірма «Скала»та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»у 2008-2009р.р. було укладено ряд договорів, а саме: №№ 1/30/12-Д від 30.12.2009 року, 1/10/09-Д від 10.09.2009р., 1/30/09-Д 30.09.2008р., 1/11/09-Д від 11.09.2008р., 1/02/09-Д від 02.09.2008р., 1/25/02/ОСД-К від 25.02.2009р., 2/25/02/ОСД-К від 25.02.2009р.,1/27/02 від 27.02.2009р.
На виконання вищевказаних договорів було складено та підписано сторонами акти прийому-здачі робіт, платіжні доручення, накладні, податкові накладні, посвідчення про відрядження, які були залучені до матеріалів справи та є підтвердженням реальності та дійсності вказаних правочинів, а також їх виконання сторонами.
Також, виконання умов договорів підтверджується виписками по банківському рахунку позивача за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року по взаємовідносинам з контрагентами товариства, з якої прослідковується рух коштів та, відповідно, оплата придбаних товарів/ послуг в т.ч. і у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»у відповідності до платіжних доручень та податкових накладних, виданих на виконання зазначених договорів.
Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність тверджень відповідача про нікчемність зазначених договорів, так як позивачем надано усі необхідні первинні документи, які стали підставою обліку податкового кредиту з ПДВ в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.
Відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР), об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Під поставкою товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) відповідно до договорів фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 ст. 1 Закону N 168/97-ВР).
Згідно зі ст. 263 Господарського кодексу господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.
За договором купівлі - продажу одна сторона - продавець зобов'язується передати у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 цього Закону.
Також суд зазначає, що відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Крім того згідно з п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Суд вказує також, що відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п.п 7.4.4. п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Суд вважає за необхідним вказати, що норми статті 11 Закону №334/94-ВР не встановлюють жодних вимог до форми і виду документів, які відносилися до мети податкового обліку. Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, що припадає на податковий період, на протязі якого відбувається одна із подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано податківцями, що між позивачем та його контрагентом були укладені та фактично виконані господарські договори. Фактично отриманий повний обсяг товарів та проведена їх повна оплата. Підприємство в ціні товару сплатило у тому рахунку ПДВ. Підприємство - контрагент належним чином виконало свої зобов'язання перед позивачем.
Також суд вважає за необхідним зазначити, що 12.08.2010 року відповідачем проводилась виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2010 року. За результатами вказаної перевірки складено акт № 2425/23-304/21265317.
Суд зазначає, що вказана перевірка містила в собі і період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р., в якому підприємство -позивач мало правові взаємовідносини з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп». Тобто, вказаний період вже був перевірений податківцями, всі первинні документи надавались до перевірки, про що свідчать додатки до акту від 12.08.2008 року.
При дослідженні акту № 2425/23-304/21265317 порушень по взаємовідносинам із вказаним контрагентом чи ненадання будь -якої фінансово-господарської документації до перевірки ДПІ встановлено не було.
Також суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухвалених відповідачем податкових повідомлень-рішень до суду не надано.
Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
Отже, твердження відповідача щодо нікчемності зазначених договорів, укладених між позивачем та його контрагентом ґрунтуються лише на припущеннях, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагента, відповідальність за правильність та достовірність складання якої ТОВ «Фірма «Скала»не несе, а тому висновки щодо порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.
На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Так якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.
Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 69-71, 94, 161, 160 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Скала»до державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.
Скасувати винесені державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова податкові повідомлення -рішення № 0000772330 та №0000782330 від 27 квітня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Постанова в повному обсязі виготовлена 10 жовтня 2011 року.
Суддя А.В. Зінченко