Справа № 22-ц-628/11 Головуючий у 1 інстанції: Савуляк
Доповідач в 2-й інстанції: Гончарук Л. Я.
01 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області
у складі : головуючого судді - Бермес І.В.
суддів -Шандра М.М.., Гончарук Л.Я.
при секретарі - Панчук І.С.
з участю -ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ДП «Львіввугілля»відокремлений підрозділ шахта «Степова» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 червня 2010р.
у справі з позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Сокальського відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, Державного підприємства «Львіввугілля»Шахта «Степова»,-
встановила :
Позивачі звернулись з позовом в суд просили постановити рішення яким стягнути солідарно з Сокальського відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та Державного підприємства «Львіввугілля» шахти «Степова»на користь позивачів по 100 тис грн.. моральної шкоди завданої смертю батька -годувальника. Мотивуючи тим, що 14 серпня 2001р. внаслідок нещасного випадку на шахті загинув їх батько. Нещасний випадок стався внаслідок того, що роботодавець порушив вимоги нормативних актів про охорону праці, не забезпечив безпечні умови праці. Внаслідок загибелі батька їм завдано значної моральної шкоди, на час смерті їм було по 12 і 16 років. На час настання нещасного випадку законодавством було передбачено право на відшкодування моральної шкоди. Вони як доньки загиблого в силуц вимог ч.2 ст.1168, 1200 ЦК України мають право на відшкодування моральної шкоди завданої смертю годувальника.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 30 червня 2010р. позов задоволено частково. Стягнуто із ДП «Львіввугілля»в користь ОСОБА_4 -25 000 грн. моральної шкоди та в користь ОСОБА_5 - 25 000 грн. моральної шкоди в задоволені решти вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив відповідач ДП «Львіввугілля»відокремлений підрозділ шахта «Степова» просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в позові. Мотивуючи тим, що батько відповідачів ОСОБА_7 працюючи на шахті 14 серпня 2001р. був смертельно травмований. , а позивачі звернулись з позовом лише в 2008р, пропустивши встановлений ст. 233 КЗпП України строк. Крім того, діючим законодавством яке передбачало відшкодування шкоди на той час, були Закон України «Про загальнообов'язкове державне снувальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання «та Закон України «Про охорону праці». ст.9 цього закону передбачає відповідальність за шкоду, завдану працівнику повинен нести страховик. Згадано Акту спеціального розслідування від 29.08.2001р. основною причиною нещасного випадку було порушення нормативних актів з охорони праці самим потерпілим. Позивачем не надано жодних доказів, які підтверджували факт заподіяння моральної шкоди
Заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта на підтримання апеляційної скарги, заперечення представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Задовольняючи частково позов районний суд виходив з того, що у відповідності до ч.1 ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963р. моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду. 14 серпня 2001р. о 23 год 40 хв. на шахті «Степова» стався нещасний випадок внаслідок якого загинув батько позивачів, і було доведено вину ДП «Львіввугілля» шати «Степова» через неналежне забезпечення умов праці потерпілому під час виконання трудових обов'язків. Внаслідок смерті ОСОБА_7 його неповнолітнім дітям на той час ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було спричинено моральну шкоду .
В судове засідання позивачі не з'явились судові повідомлення скеровані їм повернулись в суд по закінченню терміну зберігання. Відповідно до ст.. 74 ч.5 -уразі відсутності осіб які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Крім того, телефонограмою від 19.10.2010р. ОСОБА_4 повідомлялась про слухання справи в апеляційному суді, в судові засідання позивачі не з'явились (а.с 96).
Відмовляючи в стягненні моральної шкоди з Фонду соціального страхування районний суд виходив з того, що відповідно до ч.1,2 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а окремому випадку члени їх сімей та інші особи.
Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або смерті працівника, здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності».
З набуттям чинності з 1 квітня 2001р. Закону України від 23 вересня 1999р. № 1105 -ХIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності»у разі стійкої, часткової чи повної втрати професійної працездатності працівника страхова виплата за моральну шкоду відповідно до ст.. 21, ч.3 ст.28, ч.3 ст.34 Закону виплачується потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань до внесення 23 лютого 2007р. відповідних змін до цього Закону.
По справі встановлено, що позивачі є членами сім»ї дітьми ОСОБА_7 , який був застрахований відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності». та загинув при виконанні трудових обов'язків 14 серпня 2001р. унаслідок нещасного випадку на виробництві. Нещасний випадок з ОСОБА_7 стався коли діяв Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності», то питання відшкодування моральної шкоди повинно регулюватись саме цим законом.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області № 1-рп/2004 від 27 січня 2004р. визначено, що до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності»не застосовується передбачене ЦК України відшкодування моральної шкоди як один зі способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом.
Частиною 2 ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності»передбачено право членів сім»ї померлого на одержання від Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхових виплат ( одноразової допомоги, пенсії у зв'язку з втратою годувальника) та послуг пов'язаних з похованням померлого. Виплата Фондом сум на відшкодування моральної шкоди яка заподіяна смертю застрахованого членам його сім»ї , вказаним Законом не передбачена . Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав покладення на Фонд обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди позивачам.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення завданої ДП «Львіввугілля» Шахта »Степова» моральної шкоди з підприємства, а тому рішення суду першої інстанції про стягнення з ДП «Львіввугілля»в користь позивачів моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову. Рішення суду про відмову у стягненні з Сокальського відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303,п.2 ч.1 ст.307 , ч.1 п.4 ст. 309 , 314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ДП «Львіввугілля»відокремлений підрозділ шахта «Степова» - задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 червня 2010р. в частині задоволення позову скасувати та постановити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ДП Львіввугілля» відокремлений підрозділ шахта «Степова» про стягнення моральної шкоди - відмовити, в решті рішення - без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання рішення законної сили.
Головуючий:
Судді :