Справа № 22-ц-518/11 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.
Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
25 січня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого -Павлишина О.Ф.,
суддів -Мусіної Т.Г., Штефаніци Ю.Г.,
при секретарі Луньо К.А.,
з участю представника апелянта - ВАТ „Банк Кіпру” Положенцевої Т.В., позивачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ВАТ „Банк Кіпру” на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 8 липня 2010 року ,
В квітні 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись з позовом до ОСОБА_5, треті особи - Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, приватний нотаріус ОСОБА_6, ВАТ „Банк Кіпру”, про визнання недійсним договору дарування будинку АДРЕСА_1, укладеного 23 липня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Посилаючись на укладення договору під впливом обману, оскільки відповідач приховав намір продати будинок та земельну ділянку, просили задовольнити позов.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Рішення суду оскаржив представник третьої особи - ВАТ „Банк Кіпру”. В апеляційній скарзі стверджує про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права. При цьому вказує на правомірність укладення договору дарування та відповідність його волевиявленню сторін. Вважає, що розпорядження відповідачем подарованим йому майном грунтується на положеннях закону. На думку апелянта, обдарований не несе обов”язків за договором дарування. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - ВАТ „Банк Кіпру” Положенцевої Т.В. на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні її доводам, пояснення позивачки ОСОБА_3 про заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав .
Судом першої інстанції встановлено такі обставини.
23.07.2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування будинку і земельної ділянки площею 0,0589 га по АДРЕСА_1.
Обдарований ОСОБА_5 17.07.2008 року уклав з АБ „АвтоЗАЗбанк”, правонаступником якого є ВАТ „Банк Кіпру”, кредитний договір, відповідно до якого отримав кредит на суму 390000 доларів США, а також договір іпотеки, відповідно до якого передав в іпотеку будинок і земельну ділянку площею 0,0589 га по АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висноквку про те, що договір дарування є недійсним, оскільки укладений внаслідок обману, який полягав в тому, що відповідач не повідомив позивачів, що буде в майбутньому отримувати кредит та передавати в іпотеку будинок та земельну ділянку.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не грунтуються на положеннях закону.
Згідно зі ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо замовчує їх існування.
За змістом вказаної норми закону, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Оскільки позивачами не подано доказів про умисне заперечення відповідачем обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або про замовчування їх існування, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для висновку про вчинення його під впливом обману.
Посилання позивачів на наявність домовленості щодо не вчинення відповідачем жодних дій по відчуженню будинку і земельної ділянки а також обтяженню їх правами третіх осіб не є тією обставиною, що свідчить про наявність обману.
Також безпідставним є покликання позивачів на домовленість про проживання в цьому будинку, відсутність іншого житла та позбавлення їх нормальних засобів існування, оскільки сам лише факт отримання кредиту та забезпечення зобов”язання укладенням договору іпотеки не є тією обставиною, що свідчить про відчуження будинку та позбавляє позивачів права на проживання в ньому. Таке покликання фактично є покликанням на негативні наслідки, що мають ймовірний характер і залежать від виконання відповідачем в майбутньому умов кредитного договору. Позивачами не подано жодного доказу про відсутність іншого житла, так як дарувальник зареєстрований в АДРЕСА_2, а ОСОБА_3 в спірному будинку не зареєстрована.
Крім того, суд не взяв до уваги положення ч.2 ст.717 ЦК України згідно з якими договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, і фактично обгрунтував рішення посиланням позивачів на обов”язок обдарованого вчиняти на користь дарувальника дії щодо забезпечення житлом, чим порушив норму матеріального права.
А відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про визнання недійсним договору дарування відповідно до ст.230 ЦК України.
В зв"язку з цим колегія суддів вважає, що згідно з положеннями п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позову за безпідставністю.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ВАТ „Банк Кіпру” задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 8 липня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи - Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, приватний нотаріус ОСОБА_6, ВАТ „Банк Кіпру”, про визнання недійсним договору дарування будинку АДРЕСА_1, укладеного 23 липня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий : Павлишин О.Ф.
Судді : Мусіна Т.Г.
Штефаніца Ю.Г.