ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" серпня 2011 р. Справа № 2a-2182/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: прокурора Галицького району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі
до відповідача: Приватного підприємства "Лімниця"
про стягнення заборгованості в сумі 13076,83 грн,-
Прокуратура Галицького району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі звернулась в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства «Лімниця»про стягнення заборгованості в сумі 13076,83 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 р. №2464-VI, Приватне підприємство «Лімниця»є платником єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, яке згідно з Законом зобов'язане своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Статтею 9 Закону передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються єдиний внесок. Платник зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Однак, відповідач, в порушення вимог вищенаведеного Закону, задекларував єдиний внесок, що підлягає сплаті за березень та квітень 2011 року в загальній сумі 13076,83 грн., яка ним не сплачена та є заборгованістю. Оскільки відповідач добровільно не сплачує заборгованість, позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Прокурор в судове засідання не з'явився, хоч про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а. с. 27, 36). Про причин неявки суд не повідомляв, заяв або клопотань про розгляд справи без його участі чи про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи, судом повідомлявся належним чином. Надав суду заяву щодо розгляду справи за його відсутності.
Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 26, 35). Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило, причин поважності неявки в суд відповідач не надав. Правом подання заперечення проти позову не скористався.
Згідно із ч. 4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача -не суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що Приватне підприємство «Лімниця»зареєстроване 18.05.2004 року управлінням економіки Галицької районної державної адміністрації є юридичною особою, якій присвоєно ідентифікаційний номер суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 32864012.
Відповідно до п.1 «Прикінцевих та перехідних положень»Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»набирає чинності з 01.01.2011 року, крім пунктів, що набирають чинності 01.01.2014 року.
Пунктом 3 «Прикінцевих та перехідних положень»Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Судом встановлено, що відповідач станом на 31.12.2010 року був страхувальником в розумінні ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому з 01.01.2011 року вважається платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частиною 1 ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначений статтею 8 вищенаведеного Закону.
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно із поданими відповідачем звітами за березень, квітень 2011 року, клас професійного ризику виробництва -21, а тому розмір єдиного внеску становить 36,76 % до бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до частини 7 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6-8 частини першої ст.4 Закону, встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної п.1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів (ч. 13 ст. 7 Закону).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником єдиного внеску за ставками 36,76%, 8,41%, 3,6 % (а. с. 8,10).
Приписами ч. 8 ст. 9 вищенаведеного Закону встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача відповідно до Закону є календарний місяць.
Крім цього, порядок нарахування єдиного внеску визначається Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309.
Відповідно до пункту 3.1 «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платники єдиного внеску зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Частиною 12 ст. 9 вказаного Закону зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до пп. 4.3.6 п. 4.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.10.2010 року за №994/18289, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платником не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 2464-VI, від 08.07.2010р., територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем 03.03.2011 виставлено відповідачу вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 6750,52грн., отриману відповідачем 09.03.2011 року (а.с.12). Повторна вимога про сплату недоїмки в розмірі 11331,05 грн. від 05.04.2011 року направлялась та отримана відповідачем 11 квітня 2011 року (а.с.13).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем самостійно нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень та квітень 2011 року в загальній сумі 13076,83 грн.
Станом на 01.06.2011 р. згідно із карткою особового рахунку платника єдиного внеску сума визначеного та узгодженого єдиного внеску в розмірі 13076,83 грн. відповідачем не сплачена.
Враховуючи те, що на момент судового розгляду справи відповідачем не надано доказів добровільної сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень та квітень 2011 року в сумі 13076,83 грн., суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства "Лімниця" (ідентифікаційний код 32864012) на користь управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень, квітень 2011 року в сумі 13076 (Тринадцять тисяч сімдесят шість гривень) 83 копійки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 26.08.2011 року.