Справа № 2-2804/2011
Справа № 2-2804/2011
іменем України
"09" вересня 2011 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої -судді Астахової О.О.
при секретарі: Бартко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про скасування рішення третейського суду,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23 березня 2011 року по справі № 67/10 за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що дане рішення підлягає скасуванню, оскільки він не приймав участі у справі, а рішення йому було направлено поштою та отримано 25.05.2011 року. Також, між ним і банком не було укладено третейської угоди, що перешкоджає розгляду справи у третейському суді.
Крім того, на його думку, третейським судом проігноровано Закон України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди», щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам, від 03.02.2011 року № 2983-VІ, яким частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди»було доповнено пунктом 14 наступного змісту: справ у спорах захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), відповідно до якої справи такої категорії не можуть розглядатись третейськими судами.
Вказаним Законом також було визначено, що після набрання чинності цим Законом, третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.
Оскільки на день ухвалення Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків оспорюваного рішення , вказаний Закон вступив в законну силу, однак суд розглянув справу по суті, то на думку заявника, вказане рішення підлягає скасуванню.
У судове засідання ОСОБА_1 не з»явився направив до суду телеграму з проханням проводити розгляд справи у його відсутність. Зі змісту телеграми вбачається, що заявлені вимоги він підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник ПАТ «Укрсоцбанк»у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви, про що надала письмові заперечення та додатково пояснила, що на дані правовідносин и не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», а тому третейським судом було правомірно ухвалено оспорюване рішення. За таких обставин у задоволення заяви просила відмовити.
Суд вислухавши представника ПАТ «Укрсоцбанк», дослідивши матеріали даної справи та справи № 67/10 Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.03.2011 року по справі № 67\10, позов ПАТ «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк»заборгованість по договору кредиту в сумі 508 313,52 грн. та суму третейського збору -5 483,14 грн.
В мотивування своїх вимог заявник посилається на ту обставину, що на правовідносини, які виникли між ним і ПАТ «Укрсоцбанк»по кредитному договору, за яким рішенням Постійно діючого третейського суду здійснено стягнення, поширюється Закон України «Про захист прав споживачів».
Між тим, такі доводи заявника не містять правового обґрунтування, оскільки відповідно до ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів»№ 1023-XII, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
У цьому ж Законі чітко прописана процедура укладання договору, в якій йдеться й про питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.
У зв'язку з цим застосування Закону № 1023-XII до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору зазначений Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини.
Не заслуговують на увагу і посилання заявника про те, що він не приймав участі у справі, оскільки ОСОБА_1 приймав участь у справі в якості відповідача, і за матеріалами третейської справи повідомлявся про розгляд справи в суді.
Неявка особи на судовий розгляд, за результатом якого ухвалено рішення суду не свідчить про те, що особа не приймала участі у справі.
Також не обгрунтованим є твердження ОСОБА_1 про відсутність третейської угоди, оскільки, як вбачається з п. 6.2 договору кредиту № 050/27-352 від 31.10.2007 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1, в ньому містить третейське застереження , що при наявності спорів, які виникають з даного договору, розгляд справ проводиться третейським судом при Асоціації українських банків.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.
Відповідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Таким чином, доводи викладені заявником не знайшли свого підтвердження, спростовуються дослідженими судом доказами, а тому заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про скасування рішення третейського суду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.389-1 -389-6 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про скасування рішення третейського суду - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: О.О. Астахова