73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
29.09.2011 Справа № 5024/1459/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" м. Сімферополь
до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" м. Генічеськ
про стягнення 758 698 грн. 44 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Карасьов К.М.
від відповідача - уповноважена особа Карасьов С.С.
Публічне акціонерне товариство "Крименерго" (позивач по справі) звернулося з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" (відповідач) та просить стягнути 758698грн.44коп., посилаючись на те, що відповідачем без достатньої правової підстави в період з 11.02.2010року по 31.05.2010року було спожито електричну енергію вартістю 758698грн.44коп., в той час як договір поставки електричної енергії від 16.09.2003року припинився 01.01.2010року.
Відповідач позовні вимоги не визнає обгрунтовуючи свої заперечення тим, що з 04.03.2010 року усі об'єкти відповідача позивачем були відключені від енергопостачання. Вартість електричної енергії, отримана станом на 01.03.2010року ним повністю сплачена позивачу, що підтверджується актом звірки станом на 01.03.2010року. Жодних документів, якими б підтверджувався факт постачання електричної енергії після 04.03.2010року, зокрема актів зняття показників лічильників, підписаних представниками обох сторін, позивачем не надано, тому відповідач вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту поставки електричної енергії на суму позову, а відповідно відсутні і підстави задоволення позову.
В засіданні суду позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав додаткові пояснення з посиланням на те, що незважаючи на те, що договір постачання електричної енергії припинив свою чинність 01.01.2011року, він продовжував постачати електричну енергію на окремі об'єкти відповідача, які забезпечують життєдіяльність населення, але вартість електричної енергії відповідач не сплачував і акти зняття показників приладів обліку не надавав, тому розрахунок спожитої електричної енергії ним здійснено за період з 11.02.2010року по 19.03.2010року відповідно до фактичного споживання електричної енергії, а в подальшому - відповідно до пункту 6.39 Правил постачання електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії за першим розрахунковим періодом ( з 19.03.2010року по 15.04.2010року), а за наступний період ( з 15.04.2010року по 31.05.2010року) за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -
Матеріалами справи підтверджується, що між відкритим акціонерним товариством «Крименерго», яке відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» перейменовано на публічне акціонерне товариство «Крименерго» (позивач по справі) та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ізумрудний" (відповідач) 16 вересня 2003року було укладено договір про постачання електричної енергії №23/066/314 відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язки постачання електричної енергії для забезпечення електроустановок відповідача, а відповідач зобов'язався сплачувати вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору та додатками до нього.
Умовами цього договору були визначені права та обов'язки сторін, в тому числі обов'язок позивача постачати електричну енергію на електроустановки відповідача та обов'язок відповідача її сплачувати в порядку та в строки, встановлені договором.
Зазначений договір припинив свою дію 01.01.2010року, що констатовано рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 15.06.2010року по справі №2-14/2165-2010 за позовом відповідача до позивача про визнання діючим зазначеного договору.
Згідно з пунктом 6.1 договору постачання електричної енергії споживачу припиняється, зокрема, після закінчення строку дії договору.
Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених наказом Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996року №417/1442 (зі змінами станом на 25.12.2008року), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав і обов'язків сторін. Цим же пунктом передбачено, що споживання електричної енергії без договору не допускається.
У відповідності до ст.275 Господарського Кодексу України, відпуск електричної енергії без договору також не допускається.
Таким чином, з припиненням дії договору від 16.09.2003року позивач не мав жодних правових підстав для постачання електричної енергії відповідачу та зобов'язаний був припинити її постачання, так як відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до листа Джанкойського РЕМ № 40/7 від 27.01.2010року відповідач був повідомлений про припинення строку дії договору та припинення у зв'язку з цим поставки електричної енергії на всі об'єкти відповідача з 01.02.2010року. За посиланням відповідача, відповідно до наказу СВК «Ізумрудний» № 5 від 02.02.2010року ним, за участю представників Джанкойського РЕМ здійснено зняття показників приладів обліку на об'єктах підприємства та відключені електроустановки від центрального електрозабезпечення. Крім того, здійснено повні розрахунки за спожиту станом на цю дату електричну енергію. Відповідно до наданого до матеріалів справи акту звірки, підписаного сторонами, заборгованості станом на 01.03.2010року у відповідача перед позивачем не існувало.
Однак позивач, посилаючись на необхідність забезпечення електричною енергією електроустановок відповідача, які забезпечують життєдіяльність населення та особливі споживчі та фізико-технічні якості електричної енергії, зазначає в позовній заяві, що він продовжував постачати електричну енергію відповідачу на деякі об'єкти в період з 11.02 по 31.05.2010року, у зв'язку з чим просить стягнути її вартість в сумі 758698грн.44коп, як вартість безпідставно отриманого товару. Підставою позовних вимог позивач зазначає ст.. 1212, 1213 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу стягнення коштів, особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана його повернути потерпілому. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання вказаної норми закону є цивільно-правові відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.
Так, відповідно до ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї норми застосовуються до вимог:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами, правочином.
Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У даній справі предметом стягнення є вартість електричної енергії яка добровільно поставлялася позивачем при відсутності правових підстав для її постачання, тому його посилання на безпідставне отримання відповідачем електричної енергії не обґрунтовано належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України.
Не надано позивачем і належних доказів на підтвердження того, що відповідачем було спожито в спірний період електричну енергію в певній кількості, на суму 758698грн.44коп.
Крім того, за вимогами ст. 1212, 1213 ЦК України, на які посилається позивач, при безпідставному отриманні майна, підлягає поверненню майно в натурі, а в разі неможливості його повернення -відшкодовується його вартість.
Однак, розрахунок вартості електричної енергії позивачем здійснено відповідно до пункту 6.39 Правил постачання електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії за першим розрахунковим періодом ( з 19.03.2010року по 15.04.2010року), а за наступний період ( з 15.04.2010року по 31.05.2010року) за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання.
Відповідно до пункту 6.11 (абзац 2) покази розрахункових засобів обліку, знімаються представником електропередавальної організації та підтверджуються споживачем відповідно до договору.
Однак, розрахунок позивачем виконано за перший період з 11.02.2010року по 19.03.2010року з посиланням на пункт 6.11, Правил користування електричною енергією та пункт 8.1 (підпункт 4) на підставі відомості зняття показів приладів обліку, яка підписана односторонньо представником позивача. При цьому будь-яких пояснень з приводу того, яким чином представник позивача здійснював зняття показів приладів обліку на об'єктах відповідача ( в тому числі в магазинах, складах, цехах, їдальнях і т. д.) та яким чином він отримав доступ до них, а також чому зняття показників відбулося без участі представника відповідача, представник позивача суду надати не зміг, посилаючись лише на те, що порядок та графік зняття показників сторонами не узгоджувався.
До того ж на думку суду, оскільки договір поставки електричної енергії припинив свою чинність і після 01.01.2010року припинилися правовідносини сторін щодо постачання та споживання електричної енергії, на сторони не розповсюджуються вимоги Правил постачання електричної енергії, оскільки це суперечить пункту 1.1 Правил щодо регулювання правовідносин між постачальником електричної енергії та споживачами.
З огляду на викладене, судом відхиляються і доводи позивача щодо нарахування вартості електричної енергії на підставі пункту 6.39 Правил за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період, оскільки зазначеним пунктом передбачено, що такий розрахунок здійснюється у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений у договорі термін. Оскільки договір відсутній і термін подання даних про спожиту електричну енергію сторонами не узгоджувався, то і обов'язок його подання у відповідача відсутній.
До того ж, відповідно до статей 1212, 1213 ЦК України, на підставі яких позивач просить стягнути суму позову, підлягає поверненню безпідставно отримане майно або його вартість яка визначається на момент розгляду справи судом. Будь-яких інших посилань щодо порядку розрахунку вартості майна зазначена норма не містить.
З урахуванням вищезазначеного, позивачем взагалі не доведено належними доказами в розумінні ст.34 ГПК України, якими б підтверджувалося факт того, що позивач дійсно постачав відповідачу електричну енергію в певній кількості, а відповідач її приймав та споживав, чим не підтверджено кількість електричної енергії. Також не надано доказів на підтвердження порядку (Методики) здійснення розрахунку суми позову, виходячи із правовідносин сторін у спірний період.
За таких підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на позивача.
В засіданні оголошувалася вступна і резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволені позовних вимог відмовити
Суддя З.І. Ємленінова
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 30.09.2011р.