Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" вересня 2011 р. Справа № 5023/7035/11
вх. № 7035/11
Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.
при секретарі судового засідання Васильєва К.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-62юр/5484 від 18.07.2011 року
відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків 3-я особа < Текст >
до Харківського обласного КП "Дирекція розвитку інфраструктури територіі", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 668,39 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 668,39 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором про постачання електричної енергії № 325 від 18.01.2007 року (пролонгований на 2011 рік відповідно до п.9.11 спірного договору), з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача ПДВ на 3 % річних в розмірі 116,27 грн. та ПДВ на індекс інфляції в розмірі 552,12 грн.. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 серпня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/7035/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 26 вересня 2011 року о 10:00.
В призначене судове засідання 19 вересня 2011 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, проте вимоги ухвали суду від 19.08.2011 року не виконав, витребуваних судом документів до матеріалів справи не надав.
В призначене засідання суду 19 вересня 2011 року відповідач не з'явився, проте до матеріалів справи, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх. № 11707), відповідно до якого проти позову заперечив повністю, заявлені позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими. Поданий відповідачем відзив на позовну заяву досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, який зазначив, що до суду подано усі необхідні докази, вважає за необхідне в позові відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 185 пп. а, пп. б Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
У відповідності до ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).
Договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.
Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, чинним податковим законодавством України не передбачено.
Індекс інфляції та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.
Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень ст. 193 Податкового кодексу України податок становить 17 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 185 цього кодексу, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
З врахуванням вищевикладеного, інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 116,27 грн. ПДВ на 3 % річних та 552,12 грн. ПДВ на індекс інфляції не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1, 4,12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - < Текст >
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Жиляєв Є.М.
Повний текст судового рішення по справі № 5023/7035/11 підписано 30 вересня 2011 року.