Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" вересня 2011 р. Справа № 5023/6184/11
вх. № 6184/11
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
3-ї особи < Текст > відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом ПП "ОСОБА_1", м. Чернігів 3-я особа < Текст >
до ТОВ ТД "Куп'янський м'ясокомбінат", м. Куп'янськ 3-я особа < Текст >
про стягнення 137344,96 грн.
Приватне підприємство "ОСОБА_1" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Куп'янський м'ясокомбінат" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості в сумі 65500,00 грн., пені за кожний день просрочки від несплаченої суми в розмірі 42473,27 грн., суми втрат від інфляції за період з 11.07.2008 року по 30.06.2011 року в розмірі 23109,13 грн., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 6262,56 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати вартості товару поставленого йому позивачем на підставі Договору № 15 від 23.06.2008 року.
Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився
Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Позивач, через канцелярію господарського суду 19.09.2011 р. за вх. № 30201, надав заяву про розгляд справи без участі позивача за наявними матеріалами, яка господарським судом задовольняється.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
23 червня 2008 року між сторонами було укладено договір № 15 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язувався поставити відповідачу продукцію вказану у накладних, а відповідач зобов'язувався прийняти цю продукцію та своєчасно провести її оплату на умовах передбачених Договором.
Пунктом 2.1. Договору було передбачено, що ціна, асортимент та кількість продукції визначається за накладними.
У відповідності до п. 2.3. Договору відповідач повинен був здійснити оплату товару з відстрочкою 5 банківських днів за кожні 5 тонн.
Пунктом 3.2. Договору було передбачено, що за просрочку платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої суми за кожний день просрочки платежу.
Судом встановлено, що відповідно до накладної № 1 від 25.06.2008 року позивачем відповідачу була передана продукція на суму 175500,00 грн. та виписано рахунок № 1 від 25.06.2008 р. на вказану суму.
Згідно позову позивач вказує про те, що відповідачем було допущено порушення встановлених Договором строків оплати рахунку та не внесено відповідної плати за доставлену продукцію. За період з 08.07.2008 року по 05.12.2008 року відповідачем було здійснено оплати на загальну суму 110000,00 грн., та залишилась заборгованість в сумі 65500,00 грн.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу суми боргу у розмірі 65500,00 грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованість у розмірі 65500,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку позивачем вірно було здійснено розрахунок 3% річних на суму 6262,56 грн. та інфляційних на суму 23109,13 грн. Разом з цим суд зазначає, що відповідачем контррозрахунку відповідних сум не було надано до суду.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми пені в розмірі 42473,27 грн. господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума пені не підлягає стягненню з відповідача, оскільки позивачем нарахування пені здійснювалося не за 6 місяців (період з 11.07.2008 р. по 11.01.2009 р.) у відповідності з вимогами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та тим, що відповідно до ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 65500,00 грн.; інфляційних 23109,13 грн. та 3% річних в сумі 6262,56 грн., всього - 94871,69 грн.
Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 948,72 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 165,20 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 509, 525, 526, 530, 549, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
< Текст >
Задовольнити заяву позивача про розгляд справи без участі позивача за наявними матеріалами.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Куп'янський м'ясокомбінат" (63702, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Дзержинського, 60, код ЄДРПОУ 32512299, р/р 26004301817774 в філії "Відділення" Промінвест банк в м. Харків, МФО 351458) на користь Приватного підприємства "ОСОБА_1" (14030, Чернігівська область, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005) заборгованість в сумі 65500,00 грн.; інфляційні 23109,13 грн., 3% річних в сумі 6262,56 грн., 948,72 грн. державного мита та 165,20 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя (підпис< Текст > Доленчук Д. О.
Рішення підписано 03.10.2011 р.