Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" вересня 2011 р. Справа № 5023/7027/11
вх. № 7027/11
Суддя господарського суду Смірнова О.В.
при секретарі судового засідання Липко О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача- ОСОБА_1, довіреність від 01.09.2011 року; 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства "Левона-С", смт. Седнів Чернігівського району Чернігівської області; 3-я особа < Текст >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр - Агро - Сервіс", м. Харків; 3-я особа < Текст >
про стягнення 13479,58 грн.
Позивач, Дочірнє підприємство "Левона-С", звернувся до суду з позовною заявою (вих.№298 від 12.08.11), в якій просить суд стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр - Агро - Сервіс", кошти, набуті без достатньої правової підстави в розмірі 11839,80 грн., пеню у розмірі 1639,78грн. та судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2011р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.09.2011 р. на 10:45 год.
01.09.11 від позивача до канцелярії суду факсограмою надійшло клопотання (вих.№330 від 01.09.11), в якому він просить суд розглянути справу №5023/7027/11 без участі його представника. Також позивачем був наданий уточнений розрахунок пені (вих.№331), відповідно до якого сума пені становить 920,49грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 вересня 2011 року було відкладено розгляд справи на 27 вересня 2011 року.
23 вересня 2011 року позивач надав до суду клопотання, в якому підтримував позовні вимоги та просив суд розглянути справи без участі його представника.
27 вересня 2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач згідно платіжного доручення № 919 від 17.08.2011 р. повернув позивачу суму попередньої оплати у розмірі 11839,80 грн. Стосовно нарахування пені, зазначив, що договором, укладеним між сторонами, не було встановлено сплату пені за будь-яке невиконання грошових зобов"язань.
27.09.2011 р. представник позивача у призначене судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.
Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що придбав у відповідача жатку "УАС-5" на суму 90801 грн., що підтверджується накладною № 129 від 16.07.2010 р.
Позивач зазначає, що ним було перераховано відповідачу грошові кошти у якості оплати за вказаний товар у розмірі 25.05.2010 р.- 72640,80 грн., 21.06.2010 р.- 30000 грн., всього суму у розмірі 102640,8 грн.
Позивач у позовній заяві вказує на те, що внаслідок вищезазначеного ним було переплачено відповідачу 11839,80 грн., які просить стягнути з відповідача як кошти, набуті без достатньої правової підстави.
Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечує, та зазначив, що відповідач згідно платіжного доручення № 919 від 17.08.2011 р. повернув позивачу суму попередньої оплати у розмірі 11839,80 грн. Крім того, стосовно нарахування пені, зазначив, що договором, укладеним між сторонами, не було встановлено сплату пені за будь-яке невиконання грошових зобов"язань.
В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та запечень.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача..
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом встановлено, 21 травня 2010 року між сторонами був укладений договір № 03-70, у відповідності до умов якого відповідач передає у власність позивача, а позивач, в свою чергу, приймає та оплачує обладнання, змінні або запасні частини згідно специфікації, яка є невід"ємною частиною договору.
Пунктом 2.1 договору передбачена загальна сума договору, яка складає 181602 грн.
Пунктом 2.3 передбачений порядок розрахунків, який здійснюється позивачем в строк до 28 травня 2010 р. у розмірі 72640,80 грн., у т.ч. 20% НДС 12106,80 грн.; в строк до 18 червня 2010 р. у розмірі 72640,80 грн., у т.ч. 20% НДС 12106,80 грн.; в строк до 05 липня 2010 р. у розмірі 36320,40 грн., в т.ч. 20% НДС 6052,40 грн.
Таким чином, позивачем на виконання умов вказаного договору було перераховано відповідачу частину передплати у розмірі 102640,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 8319 від 25.05.2010 р., № 8454 від 21.06.2010 р., в графі "призначення платежу" яких зазначено:"передплата за жатки зг. дог. № 03-70 від 21.05.10 р.".
Відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 90801 грн. на підставі видаткової накладної № 129 від 16.07.10 р., яка підписана обома сторонами. В графі "договір" вказаної накладної зазначений договір № 03-70 від 21.05.2010 р., що свідчить про те, що поставка здійснювалась саме на виконання цього договору.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на претензію № 440-1 від 28.10.10 р., з якою він ніби-то звертався до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у сумі 11839,80 грн., проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів відправлення вказаної претензії на адресу відповідача.
Судом встановлено, що 17 серпня 2011 року відповідач повернув грошові кошти у розмірі 11839,80 грн. згідно платіжного доручення № 919, в графі "призначення платежу" якого зазначено:"повернення передплати за жниварку (дог. № 03-70 від 21.05.2010 р.)"
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд зазначає про те, що у даному випадку предмет спору стосується повернення передплати, судом встановлено, що відповідачем було повернуто грошові кошти передплати у розмірі 11839,80 грн. платіжним дорученням № 919 від 17.08.2011 року до подання позову до суду, тобто на момент розгляду справи права позивача порушені не були.
Враховуючи викладені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 11839,80грн. передплати та дійшов висновку про відмову в задоволенні позову щодо цієї вимоги.
Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 1639,78 грн. пені.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, пеня стягується тільки при простроченні виконання грошового зобов"язання.
Враховуючи той факт, що згідно умов укладеного договору між сторонами у справі виникли господарські зобов"язання щодо повернення передоплати за товар , а не грошові зобов"язання відповідача, а також враховуючи те, що договором, укладеним між сторонами, № 03-70 від 21.05.2010 р., не було передбачено такого виду відповідальності як пеня за порушення будь- якого грошового зобов"язання, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1639,78 грн. пені, як безпідставно нарахованої.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49,54 ст.ст.82-85 ГПК України, суд
< Текст >
В позові відмовити.
Суддя (підпис< Текст > Смірнова О.В.
Повний текст Рішення підписано 30 вересня 2011 року.