Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" вересня 2011 р. Справа № 5023/5963/11
вх. № 5963/11
Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.
при секретарі судового засідання Близнюкова А.І.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., дов. № 581 від 20.05.2011 року
3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_2. дов. б/н від 01.09.2011 року 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів", с. Бездрик 3-я особа < Текст >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 73570,14 грн. згідно договору поставки № 167 від 14.12.2010 року
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Сумський завод продовольчих товарів", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з ТОВ "УБФ" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №167, укладеним між сторонами 14.12.2010 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 73570,14 грн., з яких 67099,40 грн. - сума боргу за договором; 5446,57 грн. - сума пені, нарахована за порушення строків оплати товару; 1024,17 грн. - 3% річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, передбачені договором поставки №167 від 14.12.2010 року щодо своєчасної оплати за поставлений товар. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду від 15.09.2011року було задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів, та продовжено строк розгляду справи до 03 жовтня 2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2011 року підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.09.2011 року заперечує проти позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. 17423 від 15.09.2011 року), зокрема зазначає, що поставка продукції за видатковими накладними № РЛ09818 від 23.12.2010 р. та № РЛ09944 від 27.12.2010 р. здійснювалась не на підставі договору поставки № 167 від 09.12.2010 р., а на підставі усного договору, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право посилатися на умови договору поставки № 167, обґрунтовуючи свої вимоги. Крім того, як зазначає відповідач, вимога про оплату товару за вказаною накладною позивачем відповідачу не направлялась.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
14 грудня 2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "Сумський завод продовольчих товарів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБФ" був укладений договір поставки № 167 (надалі - спірний договір), за яким постачальник (позивач) протягом дії договору зобов'язався постачати у власність покупця (відповідача) товар: майонез в асортименті та олія соняшникова в асортименті у відповідності із поданими відповідачем замовленнями, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар у порядку й на умовах даного договору.
Умовами спірного договору сторони передбачили, що асортимент та кількість товару, що поставляється, остаточно визначається у замовленні. Постачальник постачає покупцеві товар виключно за замовленням. Покупець подає постачальнику замовлення у вигляді телефонограми або по факсу.
На виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 07.04.2011 р. Відкрите акціонерне товариство "Сумський завод продовольчих товарів" змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство "Сумський завод продовольчих товарів".
На виконання умов спірного договору поставки № 167 позивачем у період з 14.12.2010 р. по 27.12.2010 р. за видатковими накладними № РЛ09515 від 14.12.2010 року, № РЛ09818 від 23.12.2010 року, № РЛ09944 від 27.12.2010 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 109935,80 грн., а відповідачем зазначений товар було отримано, що підтверджується підписом уповноважених осіб відповідача та печаткою на відповідних видаткових накладних та довіреностями № 1411 від 14.12.2010 року, № 1434 від 23.12.2010 року, № 1448 від 27.12.2010 року, копії яких залучено до матеріалів справи.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що всі поставки за видатковими накладними № РЛ09515 від 14.12.2010 року, № РЛ09818 від 23.12.2010 року, № РЛ09944 від 27.12.2010 року відбувались в межах договору поставки № 167 від 14 грудня 2010 року, оскільки предмет договору та строки поставки товару співпадають між собою, доказів існування інших правовідносин між сторонами на той час суду не надано. Більш того, відповідач, сплачуючи частково отриманий за накладними № РЛ09515 та № РЛ09818 товар вказував як на підставу оплати на договір поставки № 167, який є предметом даного провадження.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи замовлення покупця на поставку товару виходячи з того, що сторонами у п. 3.2 договору чітко визначено, що заявка може бути подана у вигляді телефонограми або по факсу. Також судом приймається до уваги, що товар прийнято відповідачем без будь-яких зауважень та частково ним сплачений.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Розділом 5 спірного договору визначений порядок розрахунків за поставлений товар, в п. 5.2 якого встановлено, що покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 28 календарних днів з моменту отримання товару.
Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору поставки № 167, лише частково оплатив отриману продукцію.
В матеріалах справи міститься претензія від 15.06.2011 року, в якій позивач в семиденний термін з дня отримання даної вимоги просив відповідача оплатити заборгованість у розмірі 67099,40 грн.
Зазначена вимога була отримана директором відповідача 05.07.2011 року, проте була залишена без відповіді.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору, оплату отриманої від позивача продукції у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлений за договором поставки № 167 товар в розмірі 67099,40 грн.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого Публічним акціонерним товариством "Сумський завод продовольчих товарів" за договором поставки № 167 від 14.12.2010 року товару.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 67099,40 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами договору, а саме п. 6.2 спірного договору за порушення строку виконання зобов'язання передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.
Позивач, відповідно до п. 6.2 спірного договору за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 5446,57 грн. Правомірність нарахування пені перевірена судом, вона відповідає наданому розрахунку, передбачена умовами договору, в зв'язку з чим позовна вимога в цій частині є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем зроблений розрахунок 3% річних, сума яких складає 1024,17 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані 3% річних підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
За результатами розгляду справи, відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита в розмірі 735,70 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України;
< Текст >
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" (юридична адреса: 61058, м. Харків, вул. Данилевського буд. 19, кв. 90; адреса для листування: 61145, м. Харків, вул. Космічна, 4, кв. 18; р/р 26004000010395 у відділенні ХМД ПАТ "Індекс Банк", МФО 300614; код ЄДРПОУ 35702245) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (юридична адреса: 42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Зарічна, 1; р/р 26004311729 в філії Сумського облуправління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 337568; код ЄДРПОУ 00375160) 67099,40 грн. основного боргу, 5446,57 грн. пені, 1024,17 грн. - 3% річних, 735,70 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Сальнікова Г.І.
Повний текст судового рішення підписано 26.09.2011 року.