Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" вересня 2011 р. Справа № 5023/7036/11
вх. № 7036/11
Суддя господарського суду Смірнова О.В.
при секретарі судового засідання Липко О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., довіреність № 01-62юр/4618 від 14.06.11 р.;
відповідача- ОСОБА_2. (за дов.) 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків; 3-я особа < Текст >
до Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області, м. Харків; 3-я особа < Текст >
про стягнення 264358,05 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою (вих.№26Е-03/62юр-69176 від 12.08.11), в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість вартості електричної енергії в розмірі 241095,48 грн. (тарифна складова - 200912,90 грн. та ПДВ 20% - 40182,58 грн.); плату з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 5936,94 грн. (тарифна складова за КРЕ - 4947,45грн. та ПДВ 20% - 989,49 грн.); 3% річних у розмірі 2128,38 грн., індекс інфляції у розмірі 4195,63 грн., пеню у розмірі 11001,29грн. з покладенням судових витрат на відповідача. В обгрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов"язань за договором про постачання електричної енергії № 5-1803 від 11.05.2007р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.11 р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.09.2011 р. на 10:30 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 вересня 2011 року було відкладено розгляд справи на 26 вересня 2011 року.
23 вересня 2011 року позивач надав заяву, в якій зазначив, що у позовній заяві була здійснена описка та просив суд вважати суму боргу з 3% річних в розмірі 2128,71 грн.
26 вересня 2011 року відповідач надав клопотання, в якому просив суд зменшити розмір пені до 1%, у зв"язку з тим, що орган державної влади фінансується з державного бюджету і оплата здійснюється лише за наявності фінансування, тому вина відповідача у несвоєчасній оплаті повністю відсутня.
26.09.2011 р. представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просила суд зменшити розмір пені до 1 грн.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
11 травня 2007 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" , м. Харків (позивач) та Харківським міським управлінням ГУМВС України в Харківській області, м. Харків (відповідач) був укладений договір № 5-1803, який відповідно до п. 9.11 пролонгований на 2011 рік.
Згідно Закону України “Про електроенергетику” від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ та “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 25.12.2008 року), договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
За приписами ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).
Відповідно до умов договору позивач (постачальник) зобов'язався постачати відповідачеві (споживачу) електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до п.2.1.2. договору. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався відповідно до “Правил користування електричною енергією” (надалі Правила) та умов Договору, проводити оплату використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі, здійснив відпуск електричної енергії споживачу у повному обсязі, а відповідач, в порушення умов договору своєчасно не розрахувався.
Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 ЦК України, в якій зазначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 200912,90 грн. боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” (зі змінами) нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію за спірний період в сумі 40182,58 грн.
Таким чином, суд визнає вимогу позивача про стягнення 40182,58 грн. заборгованості по податку на додану вартість на електричну енергію обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Пунктом 2.2.7 передбачено, що відповідач зобов"язується здійснювати оплату за послуги з компенсації реактивної електричної енергії між електромережою постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".
Позовна вимога про стягнення з відповідача плати з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 4947,45 грн. підлягає задоволенню як правомірна.
Крім того, суд також визнає вимогу позивача про стягнення 989,49 грн. заборгованості по податку на додану вартість на реактивну енергію обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 4195,63 грн. та 3% річних в сумі 2128,71 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
П. 6 додатку № 2 до Договору сторони домовились про те , що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами на всю суму не виконаних зобов'язань.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно нарахувань позивача сума пені за вищезазначений період складає 11001,29 грн.
Відповідач надав клопотання про зменшення суми пені до 1%, посилаючись на те, що орган державної влади фінансується з державного бюджету і оплата здійснюється лише за наявності фінансування, тому вина відповідача у несвоєчасній оплаті повністю відсутня.
Позивач проти заявленого відповідачем клопотання заперечує, але покладає його на розсуд суду.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу пені), яка підлягає зі сторони, що порушила зобов'язання.
В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. №02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення суми пені, враховуючи викладені відповідачем обставини, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України у винятковому випадку зменшити розмір пені та стягнути з відповідача пеню у розмірі 110,00 грн. В решті позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 10891,29 грн. - відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, - < Текст >
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярославська, 1/29, п/р № 35214001004597 в ГУ ДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 35244307) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149,
- на пр 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954) -заборгованість вартості електричної енергії в розмірі 241095,48 грн. (тарифна складова - 200912,90 грн. та ПДВ 20% - 40182,58 грн.);
- на п/р 26003010050912 АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код 00131954) - плату з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 5936,94 грн. (тарифна складова за КРЕ - 4947,45 грн. та ПДВ 20% - 989,49 грн.); 3% річних у розмірі 2128,71 грн., індекс інфляції у розмірі 4195,63 грн., пеню у розмірі 110,00 грн., 2534,66 грн. державного мита та 226,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя (підпис< Текст > Смірнова О.В.
Повний текст Рішення підписано 28 вересня 2011 року.