Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" вересня 2011 р. Справа № 5023/5489/11
вх. № 5489/11
Суддя господарського суду Рильова В.В.
при секретарі судового засідання Боброва Д.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - ОСОБА_1, особисто за паспортом; ОСОБА_2, за довіреністю №6944 від 19.07.2011р.; 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", м. Київ 3-я особа < Текст >
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Харківська область, Харківський район , м. Мерефа 3-я особа < Текст >
про стягнення коштів
Позивач - ТОВ "Н-Лізинг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по щомісячним лізинговим платежам у сумі 37487,80грн., 3% річних у сумі 279,44грн., інфляційні витрати в сумі 916,97грн. , пені в розмірі 1443,78грн. та штраф у сумі 3654,44грн. на загальну суму 43782,43грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
Представник позивача в судове засідання 19.09.11 р. , не з"явився, документів, витребуваних судом не надав, вимоги ухвали суду від 14.09.2011р., не виконав.
Відповідач та його представник в судовому засіданні 19.09.11 р. проти позову заперечували в повному обсязі, надали заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які долучаються судом до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї, заслухавши пояснення відповідача та його представника , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
На підставі договору від 10.01.2011р. про відступлення права вимоги між ЗАТ "Єврофінанс" (лізингодавець) та ТОВ "Н - Лізинг" (позивач по справі) всі права за договором фінансового лізингу від 15.04.2008р. №LA08000176, які належали лізингодавцю , у тому числі право вимагати від лізингоодержувача сплати лізингових платежів і стягувати штрафні санкції , перейшли до позивача.
ФОП ОСОБА_3 (відповідач по справі) була належним чином повідомлена про заміну кредитора в зобов"язанні , що підтверджується повідомленням про заміну лізингодавця від 10.01.2011р. №11/01-087, яке було отримано відповідачем 12.01.2011р., про що свідчить особистий підпис відповідача , на цьому повідомленні.
15.04.2008р. між ЗАТ «Єврофінанс» - Лізингодавець та відповідачем - Лізингоодержувач було укладено договір фінансового лізингу №LA08000176 (далі - договір), відповідно умов якого Лізингодавець передав у фінансовий лізинг , а відповідач прийняв предмет лізингу - транспортний засіб "I-VAN НОМЕР_3" (номер кузова Y6DА07А1070000426), що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання передачі від 24.05.2008р.
Відповідно до п.3 договору , всі платежі мають бути нараховані та сплачені в українській гривні з урахуванням умов , вказаних у цьому договорі та Додатку №2 до договору , перший лізинговий платіж складає 27750,16грн.
Згідно п.8.2 Додатку № 2 до договору відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок позивача. Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.
Відповідно до п. 8.9 Додатку № 2 до договору у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Пунктом 9.3 Додатку № 2 до договору передбачено, що Лізингоодержувач зобов"язаний повернути транспортний засіб Лізингодавцю у випадку розірвання договору чи дострокового його припинення.
Згідно п.10.1 Додатку № 2 до договору Лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити дію договору у випадку порушення Лізингоодержувачем будь - яких з зобов"язань, покладених на нього у відповідності до положень договору.
Відповідно до п.10.8 Додатку № 2 до договору дострокове розірвання договору фінансового лізингу можливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат Лізингодавця , які він зазнав внаслідок дострокового розірвання договору з вини Лізингоодержувача , а також із можливістю застосування санкцій , а саме: сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів Лізингодавцю за договором фінансового лізингу.
Як вказує позивач у своїй позовній заяві , у зв"язку із систематичними порушеннями зобов"язань по сплаті лізингових платежів відповідачем і його зростаючою заборгованістю позивач відмовився від договору фінансового лізингу №LA08000176 від 15.04.2008р., повідомивши відповідача про його розірвання з 13.05.2011р.
13.05.11р. між сторонами було підписано акт повернення предмету лізингу, за яким відповідач повернув, а позивач прийняв транспортний засіб: I-VAN НОМЕР_3, об"ємом двигуна 5675 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1, тип кузову: автобус пасажирський, колір білий. Підписанням даного акту сторони визнали, що лізинг вказаного транспортного засобу припиняється з моменту підписання акту.
Проте, позивач посилаючись на те, що станом на момент розгляду справи заборгованість за договором фінансового лізингу відповідачем не сплачена, у зв"язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом (ст.806 ЦК України).
За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Обов'язок лізингоотримувача своєчасно і в повному обсязі сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлений частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ст. 510 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст. 512 ЦК України).
Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи свідчать , що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 10.01.2011р. первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до Боржника, протягом трьох робочих днів з дня набрання чинності цим Договором, про що сторони складають двосторонній Акт приймання-передачі документів. Первісний Кредитор не пізніше трьох робочих днів з дня підписання цього Договору, зобов'язаний шляхом направлення листа поштовим зв"язком повідомити Боржників (відповідно Додатку №1) про відступлення права вимоги за цим Договором новому кредитору.
Згідно з Додатком №2 до Договору про відступлення права вимоги від 10 січня 2011 року заборгованість відповідача складала 7547,80грн.
10 січня 2011 року між Первісним лізингодавцем, позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору фінансового лізингу № 08000176 від "15" квітня 2008 року відповідно до п.8.2 якої Лізингоодержувач зобов' язується сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі згідно з договором фінансового лізингу, протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Лізингодавцем , але не пізніше 7 - го числа кожного місяця , шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок Лізингодавця , зазначений у договорі фінонсового лізингу чи виставленому рахунку. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобов"язання своєчасно сплачувати лізингові платежі згідно договору фінонсового лізингу.
Як вбачається з матеріалів справи , позивач нарахував відповідачу заборгованість по щомісячним лізинговим платежам у сумі 37487,80грн. за період з вересня 2010р. по травень 2011р. включно, про що свідчать надані позивачем рахунки - фактури від 24.09.2010р., від 24.12.2010р., від 25.01.2011р., від 25.02.2011р., від 25.03.2011р., 22.04.2011р., та від 25.05.2011р., та розрахунок наведений у позові.
Станом на час розгляду справи відповідач, в обгрунтування своїх заперечень проти позову , доказів сплати заборгованості в сумі 37487,80грн. за період з вересня 2010р. по травень 2011р., не надав. Посилання відповідача на неврахування в рахунок оплат першого лізингового платежу в сумі 27750,16грн. суд вважає недоречним, оскільки ні умовами договору , ні законодавством не передбачено зарахування вказаного платежу як авансового за останній місяць дії договору. Крім того, умовами договору чітко визначено , що перший лізинговий платіж 27750,16грн. сплачується Лізингоодержувачем після підписання договору фінансового лізингу , але до підписання сторонами акту приймання - передачі транспортного засобу , а всі інші щомісячні платежі - згідно графіку.
Посилання відповідача на неврахування позивачем оплат, які відбулися 24.03.2011р. в сумі 3000,00грн. та 25.03.2011р. в сумі 3500,00грн. , є хибними з огляду на акт звірки , наданий позивачем (арк.спр.80).
Відповідно до ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингодавець зобов'язаний прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.
Згідно ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ст.795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
При цьому , як вже було зазначено вище, 13.05.11р. між сторонами в добровільному порядку було підписано акт повернення предмету лізингу, за яким відповідач повернув, а позивач прийняв транспортний засіб: I-VAN НОМЕР_3, об"ємом двигуна 5675 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1, тип кузову: автобус пасажирський, колір білий. Підписанням даного акту сторони визнали, що лізинг вказаного транспортного засобу припиняється з моменту підписання акту.
Умовами договору фінансового лізингу №LA08000176 від 15.04.2008р. не передбачено оплату лізингових платежів за весь лізинговий місяць , у разі повернення предмету лізингу достроково, до закінчення даного періоду.
На підставі вказаного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог по щомісячним лізинговим платежам у сумі 33726,25 грн., яку було нараховано до 13.05.2011р., тобто до закінчення строку користування предметом лізингу, в іншій частині нарахованих лізингових платежів, суд відмовляє , як в необгрунтованій.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 279,44грн., інфляційні витрати в сумі 916,97грн. та пені в розмірі 1443,78грн. за порушення виконання зобов"язання щодо повної та своєчасної сплати лізингових платежів.
Надаючи правову кваліфікацію в цій частині позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 8.9 Додатку № 2 до договору у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 1443,78грн., з яких, за період з 08.01.2011р. по 29.06.2011р. - 554,44грн., за період з 08.02.2011р. по 29.06.2011р. - 47,52грн., за період з 08.03.2011р. по 29.06.2011р. - 352,82грн., за період з 08.04.2011р. по 29.06.2011р. - 256,88грн., за період з 08.05.2011р. по 29.06.2011р. - 164,03грн., за період з 08.06.2011р. по 29.06.2011р. - 68,09грн.
При цьому , суд вважає обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню суму пені у розмірі 1375,69грн., в частині стягнення пені у сумі 68,09грн., нарахованої за період з 08.06.2011р. по 29.06.2011р. , суд відмовляє, як в необгрунтованій.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки позивачем було нараховано 3% річних за період по 29.06.2011р. включно в сумі 279,44грн. та інфляційні витрати за період по травень 2011р. включно у сумі 916,97 грн., суд вважає обгрунтованими та вірно нарахованими 3% річних в сумі 266,26грн. та інфляційних в сумі 858,67грн., в іншій частині суд відмовляє , як в зайво нарахованій.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3654,44 грн. штрафу за дострокове розірвання договору лізингу, проте, суд вважає позовні вимоги в цій частині необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню , виходячи з наступного.
Відповідно до п.10.8 Додатку № 2 до договору дострокове розірвання договору фінансового лізингу можливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат Лізингодавця , які він зазнав внаслідок дострокового розірвання договору з вини Лізингоодержувача , а також із можливістю застосування санкцій , а саме: сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів Лізингодавцю за договором фінансового лізингу.
Як вказує позивач у своїй позовній заяві , у зв"язку із систематичними порушеннями зобов"язань по сплаті лізингових платежів відповідачем і його зростаючою заборгованістю позивач відмовився від договору фінансового лізингу №LA08000176 від 15.04.2008р., повідомивши відповідача про його розірвання з 13.05.2011р.
Матеріали справи свідчать, що 13.05.11р. між сторонами було підписано акт повернення предмету лізингу, за яким відповідач добровільно повернув, а позивач прийняв транспортний засіб: I-VAN НОМЕР_3, об"ємом двигуна 5675 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1, тип кузову: автобус пасажирський, колір білий. Підписанням даного акту сторони визнали, що лізинг вказаного транспортного засобу припиняється з моменту підписання акту.
Отже, з вказаного вбачається, що договір фінансового лізингу припинив свою дію за добровільною згодою сторін, а посилання позивача на те , що ним було направлено повідомлення про односторонню відмову від договору, не приймаються судом до уваги , оскільки їх було направлено на адресу відповідача 17.05.2011р. за вих.№2011/05-007, тобто вже після того, як між сторонами було підписано акт повернення предмету лізингу, крім того, доказів направлення або вручення відповідачу відповідного листа про розірвання договору , позивач суду не надав.
На підставі вказаного суд , не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування штрафу у відповідності до п.10.8 договору за дострокове розірвання договору з вини Лізингоодержувача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене вище та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 22, 509, 512, 514, 525, 526, 546, 598, 610-612, 615, 625, 629, 795, 806 ЦК України, статтями 2, 10, 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, статтями 173, 179, 193, 230 ГК України, статтями 1, 4,12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд - < Текст >
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (62472, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Лізинг» (02068, м.Київ, вул.Княжий затон, 4, код 37258463) 33726,25 грн. основного боргу, 1375,69 грн. пені, 858,67 грн. інфляційних, 266,26 грн. 3% річних, а також 362,26грн. державного мита та 195,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя (підпис< Текст > Рильова В.В.
Повний текст рішення підписано 26.09.2011р.
Справа №5023/5489/11.