Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" вересня 2011 р. Справа № 5023/6355/11
вх. № 6355/11
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1. за довіреністю № б/н від 26.07.2011 р.
3-ї особи < Текст > відповідача - не з'явився
3-я особа - не з'явився 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІТРЕЙД-С", м. Харків; 3-я особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рафтінг", м. Харків 3-я особа < Текст >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБ", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 42880,41 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІТРЕЙД-С" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБ" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми боргу у розмірі 34932,00 грн., 1131,22 грн. 3% річних; 3989,62 грн. інфляційних нарахувань, 2827,57 грн. пені, всього - 42880,41 грн.
Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 22.09.2011 р. за вх. № Д1720, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Представники відповідача та 3-ї особи в призначене судове засідання не з'явилися.
Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Представник позивача, через канцелярію господарського суду 22.09.2011 р. за вх. № 18120, надав докази направлення копії позовної заяви з додатком на юридичну адресу відповідача та адресу 3-ї особи, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
01.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІТРЕЙД-С" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рафтінг" було укладено договір купівлі-продажу № 01/10-13 від 01.10.2009 року (надалі договір-1).
У виконання своїх зобов'язань за договором-1, ТОВ "ПОЛІТРЕЙД-С" здійснило поставку товару ТОВ "Рафтінг", а саме:
- 25.02.2010 року на суму 13266,00 грн. (видаткова накладна № 87 від 25.02.2010 року, довіреність на отримання ТМЦ№ 00000018 від 25.02.2010 року);
- 04.03.2010 року на суму 19376,10 грн. (видаткова накладна № 104 від 04.03.2010 року, довіреність на отримання ТМЦ№ 00000020 від 03.03.2010року);
- 11.03.2010 року на суму 16297,35 грн. (видаткова накладна № 118 від 11.03.2010 року, довіреність на отримання ТМЦ№ 00000022 від 11.03.2010 року);
- 23.03.2010 року на суму 16166,55 грн. (видаткова накладна №147 від 23.03.2010 року, довіреність на отримання ТМЦ№ 00000027 від 23.03.2010року);
- 12.04.2010 року на суму 15768,00 грн. (видаткова накладна № 188 від 12.04.2010 року, довіреність на отримання ТМЦ№ 00000031 від 12.04.2010 року).
Загальна сума поставки товару за договором-1 склала 80874,00 грн.
ТОВ "Рафтінг" частково розрахувалось за здійснені поставки, а саме:
- 10.03.2010 року суму 13266,00 грн. (виписка по рахунку № 26001210088369 за період з 10.03.2010року до 10.03.2010року);
- 23.03.2010 року суму 19376,00 грн. (виписка по рахунку № 26001210088369 за період з 23.03.2010року до 23.03.2010року);
- 21.04.2010 року суму 1000,00 грн. (виписка по рахунку № 26001210088369 за період з 21.04.2010року до 21.04.2010року);
- 28.04.2010року суму 1000,00 грн. (виписка по рахунку № 26001210088369 за період з 28.04.2010 року до 28.04.2010 року);
- 06.05.2010року суму 1000,00 грн. (виписка по рахунку № 26001210088369 за період з 06.05.2010 року до 06.05.2010 року).
Таким чином заборгованість ТОВ "Рафтінг" перед позивачем за договором-1 склала 45232,00 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який був складений між ТОВ "Рафтінг" та ТОВ "ПОЛІТРЕЙД-С" станом на 11.06.2010 р.
Згідно п. 3.1. договору-1, оплата отриманого товару повинна була здійснюватися покупцем на умовах відстрочення платежу 21 календарний день, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача).
Пунктом 3.2. договору-1 було передбачено, що за прострочення в оплаті товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, виходячи із суми заборгованості за кожний день прострочення.
11.06.2010 року між ТОВ "ПОЛІТРЕЙД-С", ТОВ "Рафтінг" та ТОВ "ПРОМСНАБ" був укладений договір переводу боргу від 11.06.2010 року (надалі - договір-2).
За договором-2 первісний боржник (ТОВ "Рафтінг") переводить борг, що виник на 11.06.2010 року за здійснені поставки товару, згідно договору купівлі-продажу № 01/10-13 від 01.10.2009 року, а саме 45232,00 грн., а новий боржник (ТОВ "ПРОМСНАБ") приймає на себе зобов'язання за вказаним договором.
Пунктом 3 договору-2 було передбачено, що новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання первісного боржника за договором № 01/10-13 від 01.10.2009 року на суму 45232,00 грн.
За вих. № 306 від 03.06.2011 року позивачем на адресу відповідача була направлена заява про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно якої позивач повідомляв відповідача про зарахування коштів, що були одержані позивачем помилково від відповідача за договором № 09/07-01 від 09.07.10 року, в рахунок погашення заборгованості за договором № 01/10-13 від 01.10.2009 року.
Таким чином залишок боргу відповідача перед позивачем за договором-1 становить 34932,00 грн.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу суми боргу за договором-1 у розмірі 34932,00 грн. не міститься.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума боргу за договором-1 у розмірі 34932,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене, враховуючи умови договорів, перевіривши розрахунки позивача пені, інфляційних та 3% річних, та враховуючи те, що відповідачем не було надано до суду контррозрахунку відповідних сум, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1131,22 грн. 3% річних, 3989,62 грн. інфляційних нарахувань, 2827,57 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 428,80 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
< Текст >
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБ" (юридична адреса: 61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; фактична адреса: 61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 21/23; код ЄДРПОУ 24124416, п/р 2600699610 у філії ПАТ "ПУМБ" в м. Харкові) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІТРЕЙД-С" (юридична адреса: 61003, м. Харків, вул. Кузнечна, 2; поштова адреса: 61058, м. Харків, вул. Данилевського, 27, кв. 11; код ЄДРПОУ 36459653, р/р 26001210088369 в ЗАО « ПРОКРЕДИТ БАНК», МФО 320984) суму боргу у розмірі 34932,00 грн., 1131,22 грн. 3% річних; 3989,62 грн. інфляційних нарахувань, 2827,57 грн. пені, 428,80 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Доленчук Д. О.
Рішення підписано 26.09.2011 р.