Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" вересня 2011 р. Справа № 5023/7137/11
вх. № 7137/11
Суддя господарського суду Лаврова Л.С.
при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 3-ї особи < Текст > відповідача - не з*явився 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_3, с. Більськ 3-я особа < Текст >
до ТОВ "РА - 2", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення коштів в сумі 407 203,56 грн.
Суб*єкт підприємницької діяльності -фізична особа- ОСОБА_3 ( позивач) просить суд стягнути з ТОВ" Ра-2" ( відповідача) суму боргу в розмірі 407 203,56 грн., витрати пов*язані з наданням юридичної допоги по веденню справи адвокатом в сумі 3840 грн.
Відповідач в судове засідання не з*явився, заперечень щодо відсутності боргу не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне, що 01.08.10 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки молока за № 01/08/10 (а.с.8-9). У відповідності до умов договору позивач зобов*язався поставити, а відповідач прийняти у власність та оплатити молочну сировину. Кінцева кількість молока визначається згідно видаткових накладних, які мають бути оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства. Ціна на поставляєме молоко визначається накладною, яка являється невід*ємною частиною даного договора. Розрахунки за поставлене молоко здійснюються в безготівковій формі на протязі 30 банківських днів від дня отримання партії товару. Право власності на молоко переходить до відповідача з дати підписання накладної.
В обгрунтування позовних вимог позивач надав до матеріалів справи : протокол погодження договірної ціни на поставку молока в розмірі 3,46 грн. ( а.с.10), докази часткової сплати відповідачем отриманої продукції ( а.с.12-14) довіреності на підставі яких відповідач отримував молоко ( а.с.15-16), прибуткові касові ордери ( 17-23). Як встановлено в судовому засіданні позивач передав на підставі товарно-транспортних накладних на перевезення молочної сировини: від 28.12.2010 року молока , на суму 39924,94 грн., від 30.12.10 року на суму 41097,88 грн. ( а.с.24), від 29.12.2010 року на суму 11539 грн., від 23.12.2010 року на суму 42592,60 грн. ( а.с.25), від 26.12.10 року на суму 59134,86 грн., від 27.12.10 року на суму 58615,86 грн. ( а.с.26), від 24.12.2010 року на суму 39523,58 грн., від 25.12.10 року на суму 63338,76 грн. ( а.с.27), від 21.12.2010 року на суму 85026,40 грн.( а.с.28), від 09.12.2010 року на суму 70517,58 грн., від 10.12.2010 року на суму 42274,28 грн.,( а.с.29) всього на загальну суму 624203,56 грн., сплативши при цьому 217000 грн., борг на день звернення з позовом становить 407203 ,56 грн.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, борг підлягає стягненню в розмірі 407203,56 грн.
Крім того, позивачем заявлене клопотання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.
Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії та ін.
При цьому умовою застосування заходів до забезпечення позову повинно бути достатньо обґрунтоване припущення, що на момент виконання рішення господарського суду невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рушення суду.
У пункті 4 постанови Пленума Верховного Суду України 22.12.2006 N 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом з урахуванням співвідношення позовних вимог з вартістю майна на яке вчиняється накладення арешту та майнових наслідків заборони щодо вчинення певних дій.
Позивачем документально не обгрунтована заява, на підставі вищевикладеного, суд відмовляє в її задоволені .
Щодо стягнення понесених витрат на правову допомогу ( послуги адвоката) в розмірі 3840 грн у відповідності до угоди про надання правової допомоги від 06.07.11. року.
Стаття 44 ГПК України передбачає, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь - яким представникам.
Матеріали справи свідчать про те, що юридичні послуги надавав адвокат ОСОБА_2 .., про свідчить копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 298, яка додана до матеріалів справи. Крім того, до матеріалів справи доданий видатковий касовий ордер від 06.07.11 року, відповідно якого позивач сплатив 3840 грн. послуг адвоката. Тому суд знаходить правові підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача платні за юридичне обслуговування у розмірі 3840,00 грн.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача диференційно сумі задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -
< Текст >
В задоволені клопотання позивача щодо забезпечення позову - відмовити.
Стягнути з ТОВ"Ра-2" ( м.Харків. вул.Польова,81 р/р 2600501004239 ХФВАТ"Кредобанк", МФО 350415, іпн 246617620329, код ЄДРПОУ 24661769) на користь СПДФО ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) суму основного боргу 407203,56 грн., послуги адвоката 3840 грн, державне мито 4073 грн., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Лаврова Л.С.
рішення підписане 23.09.11 року.