Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" вересня 2011 р. Справа № 5023/6412/11 (н.р. 5023/2810/1
вх. номер 6412/11
Суддя Господарського суду Харківської області Светлічний Ю.В. < Текст >
при секретарі судового засідання: Ліпчанська В.В.
за участю преждставників сторін:
прокурора - не з"явився;
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 936 від 12.09.11 р.;
1 відповідача - Оршанського Ю.Р. - директора;
2 відповідача - не з"явився;
третьої особи - ОСОБА_2, довіреність б/н від 02.09.11 р.;
розглянувши матеріали справи за позовом: Прокурора Вовчанського району Харківської області м. Вовчанськ в інтересах держави в особі Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство", м. Вовчанськ 3-я особа < Текст >
до 1) Приватного підприємства "Монтаж-Електро", смт. Старий Салтів;
2) Старосалтівської сільської ради, смт. Старий Салтів
3-я особа < Текст >
про розірвання договору
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Лісові озера"
до 1) Приватного підприємства "Монтаж-Електро", смт. Старий Салтів;
2) Старосалтівської сільської ради, смт. Старий Салтів
про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов"язання вчинити певні дії.
Прокурор Вовчанського району Харківської області м. Вовчанськ в інтересах держави в особі Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство", м. Вовчанськ звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Монтаж-Електро", смт. Старий Салтів про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.12.1999 року укладений між Старосалтівською сільською радою та ПП "Монтаж-Електро", смт. Старий Салтів та повернути земельну ділянку у власність держави, судові витрати покласти на відповідача. В обгрунтування позовних вимог, прокурор посилається на не додерження сторонами вимог чинного законодавства в момент укладання спірного договору, а також укладання спірного договору оренди землі з порушеннями порядку встановленого у законодавстві України, з урахуванням чого просить суд задовольнити позов.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2011р. (суддя Буракова А.М.) позов прокурора Вовчанського району Харківської області було залишено без розгляду у справі № 5023/2810/11 за позовом Вовчанського району Харківської області м. Вовчанськ в інтересах держави в особі Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство", м. Вовчанські, до "Монтаж - Електро", смт. Старий Салтів, про розірвання договору оренди землі.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011р. було частково задоволено апеляційну скаргу Прокурора Вовчанського району Харківської області, ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2011р. у справі № 5023/2810/11 скасовано; справу передано на розгляд господарського суду Харківської області. 01.08.2011р. справу № 5023/2810/11 повернуто до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2011 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на "05" вересня 2011 р. о 10:30.
31 серпня 2011 року через канцелярію господарського суду надійшла заява з зустрічним позовом Приватного підприємства "Монтаж - електро" за вх. №16632 в якому відповідач пояснює свою позицію по справі, проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити.
Присутній представник 1-го відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 05 вересня 2011 року надав заяву в якій він відмовляється від зустрічного позову.
02 вересня 2011 року через канцелярію господарського суду Харківської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Лісові озера" до відповідачів: 1) Приватного підприємства "Монтаж-Електро", смт. Старий Салтів; 2) Старосалтівської сільської ради, смт. Старий Салтів про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов"язання вчинити певні дії. В поданій позовній заяві третя особа просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 15.12.1999 року укладений між Старосалтівською сільською радою та ПП "Монтаж-електро". Також третя особа просить зобов"язати Старосалтівську сільську раду Вовчанського району Харківської області укласти с Товариством з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Лісові Озера" договір оренди земельної ділянки загальною площею 43 га, яка розташована на території 81 кварталу Старосалтівського лісництва ДП "Вовчанський лісгосп строком на 49 років.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 вересня 2011 року судом прийнято відмову від зустрічного позову 1-го відповідача. Повернуто заяву з зустрічним позовом та додані до неї документи 1-му відповідачу. Прийнято позовну заяву третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Лісові озера" про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов"язання вчинити певні дії. Розгляд справи відкладено на "21" вересня 2011 р. о 11:00.
Представник 1-го відповідача через канцелярію господарського суду Харківської області 20 вересня 2011 року надав клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судового рішення у справі №5023/1571/11 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2011 р., укладеного між ТОВ "Агенцією з відновлення платоспроможності" та Українським державним науково-технічним центром з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "ЕНЕРГОСТАЛЬ", яке на даний час знаходиться на розгляді апеляційної скарги у Харківському апеляційному господарському суді.
Присутній представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.
Присутній представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення даного клопотання заперечував, про що надав заперечення за вх.№18010, які долучені судом до матеріалів справи.
Суд, розглянувши дане клопотання, вислухавши позицію присутніх представників сторін, вважає за необхідне у його задоволенні відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:
1) призначення господарським судом судової експертизи;
2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих
органів;
3) заміни однієї з сторін її правонаступником.
Враховуючи вищенаведене та те, що 1-им відповідачем не доведено суду, що розгляд даної справи неможливий до набрання рішенням господарського суду Харківської області у справі №5023/1571/11, вважає за необхідне у задоволенні клопотання 1-го відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.
Представник прокуратури у судове засідання, яке було призначене на 21 вересня 2011 року не з"явився, свого повноважного представника не направив.
Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та позов просив задовольнити, проти задоволення позову третьої особи заперечував.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти первісного позову та позову третьої особи заперечував, з підстав викладених ним у відзиві на позов.
Представник 2 відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив.
Присутній представник третьої особи проти задоволення первісного позову заперечував, підтримував вимоги викладені у позові третьої особи та просив їх задовольнити.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
12.12.1999 р. між першим (орендар) та другим (орендодавець) відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки.
Відповідно п. 1 вищевказаного договору, орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться, на території 81-го кварталу Старосалтівського лісництва ДП "Вовчанський лісгосп", загальною площею 43 га для розміщення розплідника "Лісові озера", службових та соціально - побутових приміщень розплідника.
Також відповідно до договору оренди земельної ділянки та відповідно до прийому - передачі земельної ділянки на зазначеній ділянці розташовані будівлі, споруди, водойми, а усього в кількості 48 одиниць.
Відповідно до п. 2.2 - договір оренди укладено терміном на 50 років, починаючи з дня його реєстрації.
Згідно статті 792 Цивільного Кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Приписами статей 1,2 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Заявляючи позовні вимоги про розірвання договору оренди Позивач посилається на невиконання відповідачем обов'язків орендаря щодо оплати користування землею та порушення статті 36, 38 Земельного кодексу України, порушення порядку укладення договору оренди, оскільки земельна ділянка надана у користування неуповноваженим на те органом, відсутній проект відведення земельної ділянки, при укладені вказаного договору не були забезпечені права третіх осіб.
Припинення права користування земельною ділянкою можливе за наявності підстав, передбачених статтею 141 чинного Земельного кодексу України. Так, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Як вказано у пункті 2.3 договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 1999 року орендар був звільнений від сплати за землю на весь час дії договору на підставі статті 12 Закону України "Про плату за землю" №378/96-ВР від 19 вересня 1996 року.
Відповідно до законодавства, діючого на момент укладення спірного договору оренди користування земельною ділянкою підлягало оплаті. Так, відповідно до статті 36 Земельного кодексу України у редакції від 13 березня 1992 року користування землею на Україні є платним.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про плату за землю" у редакції від 19 вересня 1996 року від земельного податку звільняються: 1) заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва; 2) вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ; 3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно із списком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, підприємства, об'єднання та організації товариств сліпих і глухих України, громадські організації інвалідів України та їх об'єднання; 4) вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням; 5) зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю;
Так, до суду не надано доказів, що підтверджують статус 1-го відповідача як такого, що віднесений до категорії осіб, звільнених статтею 12 Закону України "Про плату за землю" від оплати за земельну ділянку, а отже, при укладенні договору оренди 1-го відповідача було неправомірно звільнено від обов'язку оплати користування землею.
Як передбачено Цивільним кодексом України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, а також акти цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Аналогічний припис міститься у статті 638 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 8 вересня 1999 року, що діяла на момент укладення договору оренди, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
1-му відповідачу на момент укладення договору оренди у встановленому законом порядку не було надано статусу особи, що звільняється від сплати за землю. У зв'язку з тим, що на момент укладення договору оренди сторони повинні були встановити розмір орендної плати, але не здійснили цього, відповідно до цього суд робить висновок про недосягнення сторонами згоди за усіма істотними умовами договору. Таким чином договір оренди земельної ділянки між Старосалтівською сільською радою та ПП "Монтаж-Електро" є неукладеним.
Враховуючи вищенаведене та те, що договір, який укладений між Старосалтівською сільською радою та ПП "Монтаж - електро" від 15.12.1999 року є неукладеним, відповідно до цього вимоги позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору щодо розірвання даного договору є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про зобов"язання Старосалтівської сільської ради Вовчанського району Харківської області укласти с Товариством з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Лісові Озера" договір оренди земельної ділянки загальною площею 43 га, яка розташована на території 81 кварталу Старосалтівського лісництва ДП "Вовчанський лісгосп строком на 49 років, суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 180 Господарського кодексу України, яка визначає істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 181 Цивільного кодексу України, спори, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 186 Господарського кодексу України, договірне оформлення організаційно-господарських зобов'язань може здійснюватися учасниками господарських відносин як на основі вільного волевиявлення сторін, так і на основі примірних договорів, якщо укладання таких договорів передбачено відповідними нормативно-правовими актами. Спрощений спосіб укладання організаційно-господарських договорів не допускається.
Згідно статті 15 Закону України „Про оренду землі”, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Згідно ч.1-3 ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;
надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
2. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
3. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З огляду на вищенаведене, третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ "База відпочинку "Лісові озера" не було дотримано вимог ст. 123 ЗК України, а саме щодо дотримання порядку надання у користування земельної ділянки загальною площею 43 га, яка розташована на території 81 кварталу Старосалтівського лісництва ДП "Вовчанський лісгосп" не розроблено проект землеустрою даної земельної ділянки, у зв"язку із чим відсутнє і рішення органів місцевого самоврядування щодо надання третій особі зазначеної земельної ділянки.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищенаведене, та те, що третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору не доведено суду, в чому полягає порушене право ТОВ "База відпочинку "Лісові озера" щодо укладення договору оренди, надання в користування земельної ділянки загальною площею 43 га, яка розташована на території 81 кварталу Старосалтівського лісництва ДП "Вовчанський лісгосп", відповідно до цього вимоги третьої особи в цій частині є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати за подання позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору покладаються на третю особу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 215, 216, 220, 657 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, ч. 2 ст. 35, 43, 47-49, 75, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні клопотання 1-го відповідача про зупинення провадження у справі - відмовити.
2. У задоволенні позову прокурора Вовчанського району Харківської області м. Вовчанськ в інтересах держави в особі Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство" - відмовити повністю.
3. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Лісові озера" відмовити повністю.
Суддя Светлічний Ю.В.
Справа №5023/6412/11
Повне рішення складено 26 вересня 2011 року.