Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" вересня 2011 р. Справа № 5023/5716/11
вх. № 5716/11
Суддя господарського суду Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. № 5363/01-17/03-16 від 03.12.2010 р.)
3-ї особи < Текст > відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків 3-я особа < Текст >
до Лозівського Державного підприємства кормових домішок, с. Катеринівка 3-я особа < Текст >
про стягнення 873 099,32 грн.
Позивач, Державна екологічна інспекція в Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Лозівського Державного підприємства кормових домішок (надалі - Відповідач) "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про відходи в розмірі 873 099,32 грн.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив. 14 вересня 2011 року через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що відповідач не може вчасно виконати вимоги суду, щодо надання обґрунтованого відзиву на позовну заяву. Вимоги попередньої ухвали суду не виконав.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача та всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
В період 14, 15 з 18 по 20 квітня 2011 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області на виконання листа Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області було здійснено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Лозівським Державним підприємством кормових домішок.
За результатами даної перевірки Державною екологічною інспекцією в Харківській області було складено акт № 463/07-46 від 20 квітня 2011 року, в якому зазначалось, що виявлено розміщення відходів на відкритій земельній ділянці та узбіччі тротуару збоку котельні (бита цегла) - два смітники, збоку виробничої будівлі та будівлі котельної (бита цегла), збоку будівлі ветлікаря (обрізане гілля, гнилі кістки)- три смітники, за адмінбудівлею між гаражем та будівлею ветлікаря (боєнські відходи-кістки, шерсть та ін.) загальною площею 924,1102 кв.м. та об'ємом більше 100 куб. м, розташованих за адресою: Харківська область, м. Лозова, пров. Технічний, 5, що було зафіксовано в акті обстеження засміченої земельної ділянки від 20.04.2011 та є порушенням ст. 17 Закону України “Про відходи”, ст. 55 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 35 Закону України “Про охорону земель”
З метою усунення порушень виявлених під час перевірки був винесений припис № 06-26/157 від 22 квітня 2011 року.
Відповідно до «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 № 149, засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.
На підставі методики Позивачем було розраховано шкоду за засмічення земельної ділянки відходами, яка становить 873 099,32 грн.
Позивач на адресу Відповідача направив розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням відходами разом з Претензією № 53 від 20.04.2011 р., про що свідчить копія поштового повідомлення (а.с. 26).
На момент розгляду справи Відповідачем не надано жодного доказу сплати суми за завдану шкоду за засмічення земельної ділянки відходами та інших доказів, які могли спростувати засмічення земельної ділянки.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення Позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані … забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Виходячи зі змісту ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” невиконанням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням вважається, зокрема, фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду.
Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відходи», суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані надавати місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ним діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.
Відповідно до ч. 2 ст.46 Закону України «Про охорону земель», підприємства, установи, організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопичення відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про відходи», забороняється ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про відходи», забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.
В зв'язку з вищевикладеним вбачається, що протиправною діяльністю Відповідача державі заподіяно шкоду, розмір якої становить 873 099,32 грн.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно ст. 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відповідно до ст. 43 Закону України “Про відходи”, підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно п.1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища, - «Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу».
Виходячи з положень ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частина 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд доходить до висновку про те, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку, а докази останнього не спростовують доказів позивача по справі.
На підставі п. 27 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито", розділу II Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 "Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" Державна екологічна інспекція в Харківській області звільняється від сплати державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 14 Конституції України, ст.ст. 17, 32, 33, 43 Закону України „Про відходи", ст. 35, 46 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 1, 9 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, ст.ст. 20, 55, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 187, 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - < Текст >
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Лозівського Державного підприємства кормових домішок (64602, Харківська область, м. Лозова, пров. Технічний, 5) на користь місцевого бюджету р/р 33115331700015, Катеринівська с/р, УДК у Лозівському районі м. Лозова, код ЄДРПОУ 24131414 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства в Харківській області, МФО 851011 шкоду, заподіяній державі внаслідок порушення законодавства про відходи в розмірі 873 099,32гривень (вісімсот сімдесят три тисячі дев'яносто дев'ять грн. 32 коп.).
Стягнути з Лозівського Державного підприємства кормових домішок (64602, Харківська область, м. Лозова, пров. Технічний, 5) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 8 730,99 грн. державного мита.
Стягнути з Лозівського Державного підприємства кормових домішок (64602, Харківська область, м. Лозова, пров. Технічний, 5) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис) Жигалкін І.П.
Повний текст рішення підписаний 21 вересня 2011 року
по справі № 5023/5716/11.