Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" вересня 2011 р. Справа № 5023/6094/11
вх. № 6094/11
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Стешенко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Ковтун Н.А., 3-ї особи < Текст > відповідача - не з"явився, 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Фасад-сервіс", м. Харків 3-я особа < Текст >
до Публічного акціонерного товариства "Великобурлукський сироробний завод", смт. В-Бурлук 3-я особа < Текст >
про стягнення 9586,76 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 9586,76 грн., яка складається з 8543,64 грн. - основного боргу; 208,10 грн. - 3 % річних; 190,90 грн. - пені; та 644,12 грн. - інфляційних витрат. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору підряду № 244вход34, укладеного між сторонами 10.08.2010 року, щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт.
17.08.2011 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків, підписаний між сторонами та довідку про юридичну адресу та банківські реквізити позивача.
Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.
17.08.2011 року до господарського суду від позивача надійшла заява, в якій він просить суд долучити до мате6ріалів справи копії витягів з ЄДРЮОтаФОП щодо позивача та відповідача.
Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.
26.09.2011 року до господарського суду від позивача надійшла заява, в якій він вказує на те, що ним при виготовленні тексту позовної заяви, була допущена опечатка в прохальній частині позову та він просить суд замість слів :"190,18 грн. пені...; 76,89 грн. інфляційних ..." вважати дійсними "190,90 грн. пені... та 644,12 грн. інфляційних...".
Суд, дослідивши заяву, вислухавши представника позивача та перевіривши матеріали справи, розмір сплаченого державного мита, вважає за можливе прийняти заяву позивача та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
10.08.2010 р. між позивачем (Підрядником) та відповідачем (Замовником) було укладено договір підряду № 244 вход 34 (надалі - Договір) відповідно до якого відповідач доручає позивачу, а позивач приймає на себе зобов'язання виконати для Замовника - відповідно до умов цього договору, ремонт м'якої покрівлі за адресою: вул. Терешкової 2, смт. Великий Бурлук, Харківська область, а відповідач зобов'язується прийняти від позивача виконанні роботи та оплатити їх.
Вартість робіт за цим Договором визначається договірною ціною, складеною на підставі кошторису і становить 63 693,60 грн., у т.ч. ПДВ (п.2.1 договору).
Перед початком робіт відповідач сплачує позивачу аванс на закупівлю матеріалів у розмірі 9 761,13 грн., у т.ч. ПДВ (п.2.2 договору).
Безпосередньо приймання та оплата виконаних робіт буде проведене відповідачем протягом 5-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт по формі КБ-2в и довідки КБ-3 з врахуванням пропорційного погашення виплаченого авансу (п 2.7. договору).
Позивач провів ремонт м'якої покрівлі на загальну суму 63 693,60 грн., у т.ч. ПДВ, що підтверджується актом прийому виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року від 20.09.10 року та довідкою о вартості виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року від 20.09.10 року на суму 45 137,15 грн.; актом прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року від 21.12.10 року та довідкою о вартості виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року від 21.12.10 року на суму 18556,45 грн.
Відповідач на виконання умов договору здійснив розрахунки з позивачем в сумі 55149,96 грн, що підтверджується виписками з банку, останній платіж від відповідача надійшов 23 грудня 2010 року. Таким чином, утворилась заборгованість, яка складає 8543,64 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу ) стаття 837 ЦК України).
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно п. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником виконаних робіт, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 договору передбачено, що за прострочення остаточних розрахунків з позивачем відповідач сплачує пеню у розмірі 0,01% від вартості виконаних, але не сплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Нарахування штрафних санкцій (пені, інших видів неустойки) за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується будь-якими строками від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому встановлені законом строки позовної давності на вимоги про стягнення пені обчислюються за кожний день їх нарахування окремо (п.8.4. Договору).
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 190,90 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 208,10 грн. трьох відсотків річних та 644,12 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9586,76 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 837, 854, 879 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 317, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
< Текст >
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (62602, Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, 2, код ЄДРПОУ 05507436, р/р 26005010320601 в ПАТ "Альфа-банк", МФО 300346) на користь Приватного підприємства "ФАСАД-СЕРВІС" (пошт. адреса: 61022, м. Харків, вул. А. Барбюса, 3-А; юр. адреса: 61141, м. Харків, вул. Клочківська, 197-В, кв. 146, код ЄДРПОУ 32438415, р/р 26002162609 в ХОД "Райфайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) - 8543,64 грн. основного боргу, 190,90 грн. пені, 208,10 грн. 3% річних, 644,12 грн. інфляційних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІИТЗ судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Погорелова О.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 27 вересня 2011 року