Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" серпня 2011 р. Справа № 5023/4688/11
вх. № 4688/11
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. від 07.04.2011 року
1 Відповідач - не з'явився;
2 Відповідач - не з'явився;
Третя особа - не з'явився; 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків 3-я особа < Текст >
до 1) Харківської міської ради, м. Харків
2) Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція ДАБК у Харківській області, м. Харків
3-я особа < Текст >
про визнання права власності
Позивач -ФОП ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -Харківської міської ради, в якій просить суд визнати право власності на самочинно збудований торговий павільйон за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язати КП “Харківське міське БТІ” здійснити державну реєстрацію права власності без введення в експлуатацію; зобов'язати КП “Харківське міське БТІ” виготовити технічний паспорт з відповідною експертною оцінкою самочинно збудованого павільйону за адресою: АДРЕСА_2, літ. “К-1”для точної оплати суми судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04 серпня 2011 року об 11:00 год. Також зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі за ініціативою суду в якості другого відповідача - Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекцію ДАБК у Харківській області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 липня 2011 року, 26 липня 2011 року та від 08 серпня 2011 року розгляд справи відкладався.
Представник позивача в призначеному судовому засіданні 19 серпня 2011 року надав клопотання про уточнення позовних вимог (вх. № 15981), в якому уточнюючи свої позовні вимоги, просить суд визнати право власності на торговий павільйон за адресою : АДРЕСА_2» розміром 15,7 кв.м.
Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням наданих уточнень, підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Перший відповідач у призначене судове засідання свого представника не направив, проте, матеріали справи містять його відзив на позов, в якому виклав свою правову позицію щодо позову та просить суд розглядати справу за наявними матеріалами та без участі представника першого відповідача.
Третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області у судове засідання не з'явилась, проте, матеріали справи містять її відзив на позов (вх. № 14892), які судом розглянуті та долучені до матеріалів справи та посилаючись на ст.. 331 , 376, Цивільного кодексу України, просить суд розглянути справу за відсутністю третьої особи відповідно до вимог діючого законодавства.
Другий відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.
Відповідачі та третя особа правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.
Присутній в судовому засіданні 19 серпня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідача та третіх осіб.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
У 2010 році мною, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі- позивач ) було проведено будівництво торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2 розміром 15,7 кв.м. Будівництво проводилося господарчим засобом.
ПП «Модулор - СЕРВІС» (ліц. серія НОМЕР_2) було виготовлено Технічний висновок про стан будівельних конструкцій нежитлової будівлі і визначення можливості його експлуатації за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до висновку технічний стан будівельних конструкцій вцілому забезпечують надійну експлуатацію та безпеку для життя та здоров'я користувачів. Технічні рішення, прийняті при будівництві відповідають вимогам діючих норм та стандартів, а також санітарно-гігієнічним вимогам та вимогам протипожежних заходів.
Харківським міським бюро технічної інвентаризації проведено технічну інвентаризацію майна, згідно з технічним паспортом за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться торгівельний павільйон літ «К-1», загально площею 15,7 кв.м.
Таким чином, новостворене нерухоме майно відповідає всім державним будівельним, пожежним, санітарно-епідеміологічним нормам і не порушує права інших осіб. Об'єкт будівництва придатний для подальшої експлуатації за призначенням.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить із наступного.
Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.
Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.
При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.
Суд зазначає про те, що згідно ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Відповідно до ст.ст. 331, 332, 376 Цивільного кодексу України, право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо створення, переробка майна відповідає діючому законодавству, будівельним нормам та правилам. Відповідно, власник який збудував нерухоме майно, має право на реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.
У відповідності з п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.
Відповідно до п.1, п.п.1.3 вказаного Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (далі - Тимчасове положення), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майна - це внесення запису до Реєстру власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштам особи, що звернулася до БТІ.
Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 07.02.2002 року є рішення судів , третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна , про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України власники самостійно здійснюють право власності, виконують будь які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать Закону. Визнання права власності на нежитлове приміщення необхідне для подальшого здійснення позивачем підприємницької діяльності та не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога стосовно визнання за позивачем права власності на торговий павільйон за адресою : АДРЕСА_2» розміром 15,7 кв.м. правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, п.2 ст. 331, ст.ст. 182, 319, 320, 331, 332, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 ГПК України, суд -
< Текст >
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 .( місце проживання:АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на торговий павільйон за адресою : АДРЕСА_2» розміром 15,7 кв.м.
Суддя (підпис< Текст > Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 22 серпня 2011 року
справа № 5023/4688/11