36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.09.2011 Справа № 18/1997/11
м. Полтава
за позовом Виконавчого комітету Лубенської міської ради, вул. Я.Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 33400,00 грн.
Суддя Пушко І.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 06.01.2011 року;
від відповідача: не з'явився;
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 33400,00 грн. заборгованості за договором про економічне та соціальне співробітництво № 143 від 27.05.2008 року.
Позивач в засіданні повідомив, що позов ним підтримується в повному обсязі.
Відповідач на виклик суду не з'явився, про час та місце проведення засідання повідомлений належним чином (повідомлення про вручення ухвали в матеріалах справи, а.с. 51), надіслав суду телеграму від 23.09.2011 року про відкладення розгляду справи на кінець жовтня в зв'язку з хворобою, витребуваних документів та відзив на позов суду не надав.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення слухання по справі суд врахував таке:
- згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи;
- в силу вимог ст. 28 ГПК України коло представників сторін в судовому процесі не є обмеженим.
Враховуючи, що відповідач на виклик суду не з'явився вчетверте, ухвалу про відкладення розгляду справи, згідно відмітки на повідомленні, отримав 23.09.2011 року, тобто мав час для оформлення повноважень іншого представника та підготовки витребуваних судом матеріалів, окрім цього, зважаючи на те, що 28.09.2011 року закінчується додатковий, 15-денний строк для розгляду спору, продовжений ухвалою від 08.09.2011 року, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення слухання по справі.
Таким чином, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а його неявка не перешкоджає розгляду спору по суті, суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
14.05.2007 року рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради № 131 "Про знесення будівлі танцювального майданчика у центральному парку культури та відпочинку" відповідачу по справі було дозволено виготовити проектно-кошторисну документацію для будівництва молодіжного розважального комплексу (а.с.7). Пункт 5 рішення передбачав сплату коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у розмірі 3% від кошторисної вартості будівництва.
Згідно ч. 2, 3, 5 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 року, який діяв на момент укладення договору і здачі будівництва в експлуатацію (втратив чинність 17.02.2011 року), замовник, який має намір здійснювати забудову в населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, величина пайової участі визначається у договорі укладеному з органом місцевого самоврядування.
Між сторонами по справі 27.09.2008 року укладено договір про економічне та соціальне співробітництво (далі Договір). щодо сплати 3% кошторисної вартості будівництва, яка відповідно до довідки відрахувань, виданої інспекцією державно - архітектурного контролю, склала 36900,00 грн. За Договором позивач зобов'язувався надавати допомогу та сприяти у вирішенні питань пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності в межах своєї компетенції, а відповідач зобов'язувався перерахувати кошти в розмірі 36900,00 грн. на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (п. 1 Договору).
Договір укладений терміном на два місяці - з 27.05.2008 року по 27.07.2008 року (п. 2 Договору), за цей час відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити зазначене вище відрахування.
Згідно рішення виконкому Лубенської міськради № 180 від 25.06.2008 року про затвердження акту державної приймальної комісії по прийомці в експлуатацію закінченого будівництвом молодіжно-розважального комплексу, розміщеному у Центральному парку міста Лубни (а.с. 15) об'єкт будівництва був зданий в експлуатацію в 2008 році, проте, як свідчать зібрані по справі докази, кошти як протягом дії договору, так і після цього в повному обсязі на рахунок Лубенського міськвиконкому внесені не були. Виходячи зі ст. 27-1 (ч. 13) Закону України "Про планування і забудову територій", граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію. За розрахунком позивача 03.09.2008 року відповідачем сплачено 3000,00 грн., а 17.09.2009 року 500,00 грн., а станом на момент звернення з позовом до суду борг становить 33400,00 грн.
За п. 2 Договору термін його дії закінчився 27.07.2008 року.
Згідно п. 4. ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Таким чином, відповідач не звільняється від обов'язку перерахувати решту частини коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.
Зважаючи на наявність заборгованості по Договору, позивачем була направлена відповідачу претензія (вих. № 1-12/459) від 10.05.2011 року з вимогою сплатити борг на суму 33400,00 грн. на протязі 10 днів з часу отримання претензії. Чек відділу поштового зв'язку від 11.05.2011 року засвідчує факт надання послуг поштового зв'язку з відправлення відповідачу претензії (оригінал чеку залучений до матеріалів справи, а.с. 13), однак відповідач на вимогу належним чином не відреагував.
Листом від 03.08.2011 року (вих. № 1-18/787) позивачем направлявся відповідачу акт звіряння розрахунків (чек відділу "Укрпошти" в матеріалах справи, а.с. 21). Зазначений акт звірки відповідачем підписаний не був, проте він дав письмову відповідь позивачу стосовно заборгованості за Договором. Так, до матеріалів справи залучений адресований позивачу лист відповідача від 17.08.2011 року (а.с. 39), в якому він фактично проти наявності заборгованості згідно Договору №143 від 27.05.2008 року не заперечує, повідомляє про те, що борг погашений частково: 03.09.2008 року -3000,00 грн., 17.05.2009 року -500,00 грн. та 22.08.2006 року -6000,00 грн., а залишок заборгованості складає 27400,00 грн. та зобов'язується в термін до 21.12.2011 року погасити її повністю.
Позивач заперечує проти доводів позивача стосовно суми заборгованості. Як пояснив представник в судовому засіданні, при розрахунку позовних вимог, сплачені відповідачем кошти в розмірі 3000,00 грн. та 500,00 грн. були враховані і не заявлялись до стягнення, з погашенням боргу на суму 6000,00 грн. в 2006 році не погоджується, посилаючись, що на той момент Договір ще не був укладений.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд дає оцінку листу від 17.08.2011 року виходячи з норм ст. 43 ГПК України. Так, Договір, який є підставою позовних вимог, між сторонами був укладений в 2008 році, відповідач стверджує, що сплатив 6000,00 грн. боргу по даному Договору ще 2006 році на підставі листа міського голови і директора школи № 8 м. Лубни від 22.08.2006 року, тому суд вважає, що зазначена сума не має ніякого відношення до предмету спору. Крім цього, зазначений Договір не містить посилання на те, що його умови поширюються на відносини, які існували між сторонами до укладення договору, згідно приписів ч. 3 ст. 631 ЦК України.
Відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог відповідач не надавав, хоча про це його суд зобов'язував неодноразово ухвалами. В телеграмі від 20.09.2011 року про відкладення розгляду справи відповідач зазначив, що дана справа господарському суду не підсудна, оскільки правові відносини відбувалися між фізичною особою та міськвиконкомом.
Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Ст.ст. 1, 21 ГПК України встановлено, що сторонами у судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
При дослідженні Договору № 143 від 27.05.2008 року, який є підставою позовних вимог, суд встановив, що він укладався між Виконавчим комітетом Лубенської міської ради та ОСОБА_1 саме як з приватним підприємцем, що випливає з преамбули Договору і далі за текстом. За п. 1.1. Договору виконком зобов'язується надавати допомогу та сприяти у вирішенні питань пов'язаних зі здійсненням відповідачу саме підприємницької діяльності, у пункті 5 Договору "Юридичні адреси сторін" підпис ОСОБА_1 засвідчений печаткою приватного підприємця. Виходячи з викладеного, суд встановив, що правовідносини між сторонами носять господарський характер, а відповідач у спірних правовідносинах виступає як приватний підприємець.
Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Докази визнання Договору № 143 від 27.05.2008 року недійсним в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, заперечення відповідача стосовно непідсудності даного спору господарському суду відхиляються.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Як передбачено ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором, а саме не сплатив у повному обсязі кошти на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, тому позовні вимоги про стягнення 33400,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню повністю.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49 (ч.2), 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 на користь Виконавчого комітету Лубенської міської ради, вул. Я.Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 04057439 -33400 грн. 00 коп. - заборгованості; 334 грн. 00 коп. відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 грн. 00 коп. -відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Суддя Пушко І.І.