01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"06" вересня 2011 р. Справа № 10/011-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Худолій А.С.
розглянувши справу № 10/011-11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ратіофарм Україна»,
м. Київ;
до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», с. Хотів;
про стягнення 11 374 031,59 грн.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»,
с. Хотів Києво-Святошинського району;
до товариства з обмеженою відповідальністю «Ратіофарм
Україна», м. Київ;
про визнання договору недійсним
Представники сторін:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1
довіреність б/н від 19.01.2011р.;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2., довіреність б/н від 30.06.2011р.
обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратіофарм Україна»(надалі -позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(надалі -відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості за отриманий на підставі Договору поставки № 3760000032 від 23.12.2009р. товар у розмірі 9 940 190,55 грн. та нарахованих за прострочку платежу пені в сумі 975 186,78 грн., інфляційних втрат -371 045,63 грн. та 3% річних -87 608,63 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2011р. порушено провадження у справі № 10/011-11 та призначено її розгляд на 15.02.2011р.
15.02.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»звернулось до господарського суду Київської області із зустрічним позовом від 14.02.2011р. б/н. до товариства з обмеженою відповідальністю «Ратіофарм Україна», в якому просить визнати Договір поставки № 3760000032 від 23.12.2009р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Ратіофарм Україна»та товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», недійсним.
Розглянувши позовні матеріали, суд встановив, що зустрічний позов відповідає вимогам ст.ст. 54, 60 ГПК і підлягає спільному розгляду з первісним позовом.
Також, 15.02.2011р. до господарського суду Київської області через загальний відділ від товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що останній позовні вимоги не визнає, вважає їх незаконними та необгрунтованими з підстав, викладених у відзиві, та просить суд відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Ратіофарм Україна»в задоволенні позову повністю.
Крім того, до початку розгляду справи через загальний відділ господарського суду надійшло клопотання відповідача про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч. 7 ст. 811 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заявлене відповідачем клопотання судом було задоволено та повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін про те, що по технічним причинам, неможливо забезпечити фіксування судового процесу 15.02.2011р. о 12 год. 20 хв., у звязку з чим розгляд справи відкладено на 01.03.2011р. о 15 год. 00 хв.
Ухвалою від 15.02.2011р. суд прийняв зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»для спільного розгляду з первісним позовом та призначив розгляд справи на 01.03.2011р.
Також, ухвалою від 15.02.2011р., на підставі ст. 26 ГПК України, суд повернув без розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»про визнання частково недійсним Договору поставки № 3760000032 від 23.12.2009р., укладеного між укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Ратіофарм Україна»та товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», оскільки вимоги третьої особи знаходяться поза межами предмету спору.
Присутній у судовому засіданні 01.03.2011р. повноважний представник позивача за первісним позовом подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки між сторонами ведуться переговори про можливість мирного врегулювання спору.
Відповідач до початку розгляду справи через загальний відділ господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам провести звірку взаєморозрахунків; клопотання про витребування доказів, а саме документів, які б підтверджували повноваження осіб, що підписали видаткові накладні, які є додатками до договору; клопотання про призначення судової економісної експертизи для підтвердження заборгованості ТОВ «ВВС-ЛТД»перед ТОВ «Ратіофарм Україна»за Договором поставки № 3760000032 від 23.12.2009р.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів та призначення судової економічної експертизи відмовив в їх задоволенні з наступних підстав. Позивачем за первісним позовом до матеріалів справи додано належні докази, що підтверджують повноваження осіб, які підписали видаткові накладні на поставку товару, за якими виник спір.
Щодо клопотання про призначення судової економісної експертизи, то відповідно до ст. 41 ГПК України, господарський суд призначає судову експертизу з метою роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу»встановлено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Пунктом 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998р. №02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»(зі змінами та доповненнями) визначено, що, враховуючи вимоги ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»та ст. 41 ГПК України, стосовно призначення експертизи для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань, неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Оскільки питання, запропоновані відповідачем для вирішення їх саме судовою експертизою стосуються лише фактів, встановлення яких законодавством України віднесено до компетенції суду і не потребує спеціальних знань, тому у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи у даній справі, у відповідності до ст. 41 ГПК України, суд відмовляє з огляду на його необґрунтованість.
Втім, суд задовольнив клопотання сторін про відкладення розгляду справи з метою надання їм можливості врегулювати спір мирним шляхом та провести звірку взаєморозрахунків.
Також, через загальний відділ господарського суду від ТОВ «Аптека ВВС»надійшли заява про передачу матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду та клопотання про зупинення провадження у справі. Оскільки ТОВ «Аптека ВВС»не є учасником даного судового процесу, тому її клпотання про зупинення провадження у справі не підлягає розгляду по суті.
Ухвалою від 01.03.2011р. суд відклав розгляд справи на 15.03.2011р.
Судове засідання 15.03.2011р. не відбулось, в зв'язку з направленням матеріалів справи № 10/011-11 до Київського апеляційного господарського суду, у зв'язку з оскарженням ТОВ «Аптека ВВС»ухвали господарського суду Київської області від 15.02.2011р. про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 р., залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2011 р., ухвалу господарського суду Київської області від 15.02.2011 р. про повернення без розгляду позовної заяви третьої особи - залишено без змін.
Відповідно до резолюції Голови господарського суду Київської області справу № 10/011-11 передано до розгляду судді Привалову А.І.
Ухвалою від 11.07.2011р. розгляд справи було призначено на 26.07.2011р.
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання 26.07.2011р. не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив.
Присутнім в судовому засіданні 26.07.2011 р. представником відповідача за первісним позовом заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника позивача за первісним позовом.
Ухвалою від 26.07.2011р. суд відклав розгляд справи на 09.08.2011р.
Присутні у судовому засіданні 09.08.2011р. представники позивача позовні вимоги за первісним позовом підтримали повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечили.
Представник відповідача заперечив проти задоволення первісного позову, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, та просив задовольнити зустрічний позов.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в заіданні суду булла оголошена перерва до 06.09.2011р.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за первісним позовом підтримав повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечив.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні повторно подав клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, відмовив у його задоволенні, оскільки питання, запропоновані відповідачем для вирішення їх саме судовою експертизою, стосуються лише фактів, встановлення яких законодавством України віднесено до компетенції суду і не потребує спеціальних знань.
При цьому, представник відповідача заперечив проти задоволення первісного позову, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, та просив задовольнити зустрічний позов.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
23.12.2009р. між позивачем за первісним позовом (за договором -продавець) та відповідачем за первісним позовом (за договором -покупець) було укладено Договір поставки № 3760000032, згідно з умовами якого продавець продає, а покупець купує лікарські препарати, дієтичні добавки на умовах, передбачених даним договором. Асортимент, кількість та вартість препаратів зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами. Поставка препаратів здійснюється товарними партіями. Поставки по договору здійснюються до 31.12.2010 року. Поставка препаратів здійснюються на умовах передплати або відстрочки платежів. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на поставку препаратів. Ціна на препарати визначається в Специфікації, яка є Додатком № 1 до даного договору (п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.3., 2.12., 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.6. договору, оплата препаратів на умовах відстрочення платежу здійснюється протягом 30 календарних днів від дати поставки на рахунок продавця у розмірі 100% вартості кожної поставки. Поставка препаратів на умовах відстрочення платежу здійснюється у межах кредит-ліміту. При перевищенні вказаного ліміту заборгованості покупця поставка препаратів може здійснюватися на умовах, додатково узгоджених сторонами.
Приписами п. 11.2. договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання та дійсний до дати остаточного розрахунку за поставками, зробленими за даним договором. Після підписання договору всі попередні переговори сторін стосовно його умов втрачають будь-яку силу.
Також, сторонами було підписано в якості додатків до Договору поставки № 3760000032 від 23.12.2009р. Додаток № 1 «Специфікація», Додаток № 2 «Фінансові знижки», Додаток № 3 від 25.01.2010р., яким внесено зміни до п. 2 Додатку № 2 «Фінансові знижки»та Додаток № 4 від 01.04.2010р., яким змінено п. 4.6. договору поставки.
Так, згідно п. 4.6. договору (в редакції Додатку № 4 від 01.04.2010р.), оплата препаратів на умовах відстрочення платежу здійснюється протягом 35 календарних днів від дати поставки на рахунок продавця у розмірі 100% вартості кожної поставки. Поставка препаратів на умовах відстрочення платежу здійснюється у межах кредит-ліміту. При перевищенні вказаного ліміту заборгованості покупця поставка препаратів може здійснюватися на умовах, додатково узгоджених сторонами.
На день розгляду справи сторони не надали доказів дострокового розірвання або припинення дії Договору поставки № 3760000032 від 23.12.2009р.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач за видатковими накладними №№ 3730002909 3730002910, 3730002911 від 06.08.2010р.; №№ 3730002931, 3730002932, 3730002933 від 12.08.2010р.; №№ 3730002962, 3730002963 від 16.08.2010р.; №№ 3730002973, 3730002974, 3730002975 від 19.08.2010р.; №№ 3730002986, 3730002987, 3730002988 від 27.08.2010р.; №№ 3730003029, 3730003030, 3730003031 від 01.09.2010р.; №№ 3730003059, 3730003060, 3730003061, від 08.09.2010р., копії яких залучені до матеріалів справи, передав відповідачеві лікарських засобів на загальну суму 10 198 310,85 грн.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 13286 від 06.08.2010р., № 13462 від 11.08.2010р., № 13531 від 13.08.2010р., № 13607 від 19.08.2010р., № 13729 від 25.08.2010р., № 13840 від 01.09.2010р., № 14004 від 08.09.2010р.
Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей» (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. № 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.
Втім, відповідач свої обов'язки за договором належним чином не виконав, вартість поставленого товару за спірними накладними оплатив частково в сумі 258 120,3 грн. На день розгляду справи заборгованість відповідача за первісним позовом за поставлений на підставі вищевказаних видаткових накладних товар становить 9 940 190,55 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу Украї ни.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
На день розгляду справи відповідачем за первісним позовом не надано суду доказів повної оплати отриманого товару або його повернення позивачу.
Отже, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить про прийняття ним поставленого товару та породжує у нього обов'язок по його сплаті у повному обсязі у строки, визначені умовами договору.
Посилання ж відповідача на той факт, що обов'язок по оплаті вартості поставленого товару за спірними накладними не настав, оскільки вони є додатками до договору, а тому мали бути підписані уповноваженими особами саме на підписання правочину, до уваги судом не приймаються з огляду на те, що підписання спірних накладних з боку покупця (відповідача) було здійснено представниками останнього, які діяли на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (форма № М-2), що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних. При цьому, умовами Договору поставки № 3760000032 від 23.12.2009р. не передбачено, що підписання видаткової накладної, яка лише засвідчує факт здійснення господарської операції - передачі товару покупцю, має наслідком внесення змін чи доповнень до вказаного договору.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано належних доказів, що строк виконання зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару за спірними накладними у строки, передбачені договором не настав, суд дійшов висновку про порушення останнім умов договору в частині своєчасної оплати товару, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу.
Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за первісним позовом становить 9 940 190,55 грн., а тому позовні вимоги в цій частині обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 975 186,78 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 7.2. договору, у разі прострочення оплати поставки препаратів відповідно до правил п. 4.6. договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше 10% від вартості товару.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені та задовольняє її в сумі 453 074,77 грн. за наведеним нище розрахунком, оскільки, як встановлено судом, позивач здійснив розрахунок пені без урахування вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, але згідно умов п. 7.2. договору поставки.
А саме: 1) за видатковими накладними №№ 3730002909 3730002910, 3730002911 від 06.08.2010р. -строк оплати 10.09.2010р. Заборгованість становить 943 106,08 грн. (з урахуванням часткових оплат), тому 943106,08 грн. х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) х 124 дня прострочки (з 11.09.2010р. по 12.01.2011р.) : 100 : 365 = 49661,64 грн.;
2) за видатковими накладними №№ 3730002931, 3730002932, 3730002933 від 12.08.2010р. -строк оплати 16.09.2010р. Заборгованість становить 1 188 970,09 грн., тому 1 188 970,09 грн. х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) х 118 днів прострочки (з 17.09.2010р. по 12.01.2011р.) : 100 : 365 = 59 578,80 грн.;
3) за видатковими накладними №№ 3730002962, 3730002963 від 16.08.2010р. -строк оплати 20.09.2010р. Заборгованість становить 1 238 264,90 грн., тому 1 238 264,90 грн. х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) х 114 дня прострочки (з 21.09.2010р. по 12.01.2011р.) : 100 : 365 = 59 945,59 грн.;
4) за видатковими накладними №№ 3730002973, 3730002974, 3730002975 від 19.08.2010р. -строк оплати 23.09.2010р. Заборгованість становить 2 224 834,14 грн., тому 2 224 834,14 грн. х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) х 111 днів прострочки (з 24.09.2010р. по 12.01.2011р.) : 100 : 365 = 104 871,98 грн.;
5) за видатковими накладними №№ 3730002986, 3730002987, 3730002988 від 27.08.2010р. -строк оплати 30.09.2010р. Заборгованість становить 1 471 579,90 грн., тому 1 471 579,90 грн. х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) х 104 дня прострочки (з 01.10.2010р. по 12.01.2011р.) : 100 : 365 = 64 991,42 грн.;
6) за видатковими накладними №№ 3730003029, 3730003030, 3730003031 від 01.09.2010р. -строк оплати 06.10.2010р. Заборгованість становить 1 004 095,79 грн., тому 1 004 095,79 грн. х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) х 98 днів прострочки (з 07.10.2010р. по 12.01.2011р.) : 100 : 365 = 41 786,89 грн.;
7) за видатковими накладними №№ 3730003059, 3730003060, 3730003061, від 08.09.2010р. -строк оплати 13.10.2010р. Заборгованість становить 1 869 339,65 грн., тому 1 869 339,65 грн. х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) х 91 день прострочки (з 14.10.2010р. по 12.01.2011р.) : 100 : 365 = 72 238,45 грн.
Всього: 49 661,64 + 59 578,80 + 59 945,59 + 104 871,98 + 64 991,42 + 41 786,89 + 72 238,45 = 453 074,77 грн.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.2007р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.
Як встановлено судом та вбачається з розрахунку суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, наведений позивачем у додатку до позовної заяви, останнім було здійснено нарахування інфляційних втрат за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо.
Проте, як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат, останні здійснені без урахування рекомендацій, зазначених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. «Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ»(чинного на даний час), в якому зазначається про те, що при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується зі звітного місяця, а якщо сума оплати здійснена з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного за звітним місяцем.
Таким чином, при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад березня, індексується за період з урахуванням березня, а якщо з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного місяця - квітня.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунків позивача за первісним позовом щодо нарахування індексу інфляці та задовольняє його в сумі 187 336,23 грн. за наведеним нище розрахунком, оскільки, як встановлено судом, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за вересень 2010 року на суму заборгованості, яка виникли тільки після 16 числа місяця, що суперечить зазначеним вище рекомендаціям.
Отже, на суму заборгованості 943 106,08 грн., яка виникла за видатковими накладними №№ 3730002909 3730002910, 3730002911 від 06.08.2010р. та строк с оплати за якими настав 10.09.2010р. індекс інфляції нарахований за вересень -грудень 2010 року, тобто 943 106,08 грн. х 1,046 (сумарний індекс інфляції) = 43 382,88 грн., а на суму заборгованості в розмірі 8 997 084,47 грн. за іншими видатковими накладними, строк оплати за явими відповідно настав 16.09.2010р., 20.09.2010р., 23.09.2010р., 30.09.2010р., 06.10.2010р., 13.10.2010р., індекс інфляції нарахований за жовтень -грудень 2010 року, тобто 8 997 084,47 грн. х 1,016 (сумарний індекс інфляції) = 143 953,35 грн. Всього: 43382,88 + 143953,35 = 187 336,23 грн.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних, то, відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунку позивача в частині нарахування 3% річних у сумі 87 608,63 грн., який є арифметично правильним. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних у сумі 87 608,63 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розгляду позовних вимог за зустрічним позовом, то суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.
Предметом зустрічного позову є вимога про визнання Договору поставки № 3760000032 від 23.12.2009р. недійсним, на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, у звязку з невідповідністю договору вимогам законодавства та недотримання встановленої законом форми у момент укладення.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 2 статті 207 цього ж Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»(в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі»(в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Дослідивши умови Договору поставки № 3760000032 від 23.12.2009р., укладеного між ТОВ «Ратіофарм Україна»та ТОВ «ВВС-ЛТД», суд дійшов до висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, якість, ціна, строки поставки і оплати, термін дії договору, інші умови), їх зміст та форма договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.
Отже, враховуючи встановлення судом факту підписання спірних накладних з боку покупця уповноваженим представником останнього, а також вчинення позивачем дії (прийняття товару), що засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом про визнання договору недійсним.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд частково задовольняє первісний позов та повністю відмовляє у задоволенні зустрічного позову.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та за зустрічним позовом -на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3, код ЄДРПОУ 19351156) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ратіофарм Україна»(01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 9, 4 поверх, код ЄДРПОУ 35427479) суму основної заборгованості 9 940 190 грн. 55 коп., пеню -453 074 грн. 77 коп., втрати від інфляції -187 336 грн. 23 коп., 3% річних -87 608 грн. 63 коп., державне мито -23 917 грн. 58 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -221 грн. 36 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяА.І. Привалов
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі -08.09.2011 р.